Священик
Свяще́ник (диякон, пресвітер єпископ) — термін у більшості християнських церков та назва сану священнослужителя, поставленого єпископським рукоположенням (висвятою) на уділення священних таїнств, відправляння церковних богослужб та релігійного обслуговування вірних.
Частіше використовується щодо служителя культу православної церкви пресвітера (ієрей) за саном середній між дияконом і єпископом, а також особа, що має цей сан, який відправляє церковну службу. Але відповідно богослов'я (догматика) - загальна назва всіх трьох ступенів святої Тайни Священства (диякон, пресвітер єпископ).
Звичайно до священика звертаються словами-титулами «отець», «пан-отець» (західноукраїнське), «батюшка» (східно-українське), «ієрей» (урочисто — церковнослов'янське) і просторічне «піп» (народне — у нинішній день набрало зневажливого відтінку). Священиком-ченцем зветься ієромонах.
Соціально-правне та матеріальне становище священика мінялося в окремі часи історії України: становище священика упосліджене в СРСР (священика в радянські часи звали «служителем культу»), де духовенство було фактично позбавлене громадянських прав і переслідуване. Див. Духовенство.
Священнослужитель може брати участь у здійсненні богослужіння в іншій парафії за згодою єпархіального архієрея тієї єпархії, в якій дана парафія перебуває, або за згодою настоятеля за наявності посвідчення, яке підтверджує канонічну правоздатність цього священнослужителя.
Священник є особою, уповноваженою на виконання священних обрядів релігії, уповноважений посередник між людьми і божествами. Жерці і жриці були відомі з найдавніших часів і в самих простих суспільствах. Вони існують у всіх або в деяких галузях іудаїзму, християнства, синтоїзму, індуїзму і багатьох інших релігіях. Вони, як правило, розглядаються як позитивний контакт з божеством або божествами релігії, до якої вони підписуються, часто інтерпретуючи сенс подій та виконання обрядів релігії. Священики є лідерами в яких інші віруючі часто звертаються за консультацією з духовних питань. В юдаїзмі священство передається у спадок в сімейній лінії.
Зміст |
[ред.] Титули священика у Православній церкві
- біле священство (одружені)
- ієрей
- пресвітер
- протоієрей
- митрофорний протоієрей
- протопресвітер
- чорне священство (ченці)
[ред.] Православ'я
У православ'ї вважається, що у випадку посвячення чоловіка у священники, Бог дає цьому чоловіку особливий вид благодаті, тобто особливу духовну силу, яка проявляється під час здійснення ним богослужіння, святих таїнств і навіть у повсякденному житті. Лише священникам дано право здійснювати певні види богослужінь. На думку деяких богословів, на священників, під час здійснення ними таїнств за всіма правилами, сходить св.Дух, тобто таїнства в певному сенсі здійснюються самим Богом.
[ред.] Католицизм
У Католицькій церкві, як і в православ'ї, священики ставляться до другої ступені священства. Священик має право здійснювати п'ять таїнств із семи, за винятком таїнства священства (хіротонії) і таїнства миропомазання (його священик має право здійснювати лише з дозволу єпископа дієцезії, в якій він інкардиновані). Священики висвячуються єпископом. Як і в православ'ї, священики діляться на ченців (чорне духовенство) і єпархіальних священиків (біле духовенство). У латинському обряді католицької церкви для всіх священиків обов'язковий целібат, в східного церквах целібат обов'язковий тільки для чернецтва та єпископів. До священика прийнято звертатися «отче ( Ім'ярек )».
Традиційною одягом всіх священиків є сутана. Колір сутани залежить від ступеня клірика. Літургійне вбрання священика включає в себе альбу, Орнат (звана також казула) і столу.
[ред.] Протестантизм
У цілому протестантизм характеризується більш демократичним устроєм громад в порівнянні з православ'ям і католицизмом. На чолі церковної громади стоять старші (пресвітери), які обираються зі світських членів громади, і проповідники, обов'язки яких не були пов'язані зі священицькою діяльністю, а є лише службою (лат. ministerium, звідси їх назва - міністранти). Пресвітери і міністранти є частиною консисторії. Консисторія ж є колегіальним органом управління в церкві, в обов'язки якого входить вирішення всіх нагальних питань і проблем парафіян, їх віри і життя самої церкви. У протестантизмі скасовано інститут чернецтва і монастирів.
У квакерів всі члени громади виконують роль священиків, а пастор лише виконує роль проповідника.
[ред.] Євангелічно-лютеранська Церква
У теології Євангелічно-лютеранської церкви виходить з догмату «священства всіх віруючих» на підставі слів Священного Писання: «Але ви - рід вибраний, царське священство, народ святий, люди взяті в уділ, щоб сповіщати досконалості покликав вас із темряви до дивного світла» (1-е Петра 2:9). Відповідно до цього всі віруючі є священиками, які отримують всю необхідну благодать від Бога при хрещенні.
Однак, у зв'язку з вимогами зовнішнього порядку в лютеранських громадах існують люди покликані для публічної проповіді та здійснення таїнств - пастори (Аугсбурзька сповідь, XIV). Пастор призивається Церквою через обряд висвячення. Покликання має на увазі, що пастор має здібності і отримав достатні знання і вміння для проповіді Євангелія в чистоті і здійснення таїнств відповідно до Євангелія. Посвячення розглядається як обряд благословення майбутнього пасторського служіння, при цьому не йдеться ні про яку «додаткову» благодать, людина отримує всі духовні дари при хрещенні.
У випадках якщо з тієї чи іншої причини у громаді немає пастора, то його обов'язки виконує проповідник або лектор. Проповідник повинен мати певну теологічну освіту. Проповідник має право сам складати проповіді, які він читає, лектор такого права не має.
[ред.] Див. також
|
|||||||||||||||||||||||
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
