Люндський університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Люндський університет
Universitetsbyggnaden, Lund.JPG
Оригінальна назва Lunds universitet
Назва латиною Universitas Lundensis або Universitas Gothorum Carolina
Девіз Ad utrumque paratus (Готовий до обох)[1]
Заснований 1666
Розташування Швеція Люнд
Бюджет 700 млн Євро (або 900 млн доларів США) (2011)[2]
Студентів 20 933 (2011)[3]
Співробітників 3 994 викладачів (2011)[2] та 2 093 (2011) службовців[3]
Сайт www.lunduniversity.lu.se

Люндський університет (швед. Lunds universitet, Universitas Lundensis або Universitas Gothorum Carolina латиною) — університет в місті Люнд на півдні Швеції, заснований 1666 року, другий найстаріший університет у Швеції.

У Люндському університеті налічується 8 факультетів (з додатковими Кампусоми в містах Мальме та Гельсінборг), на яких навчаються понад 20 тисяч студентів в рамках 50 різних програм (спеціальностей) та 800 окремих курсів. Люндський університет входить у всесвітню мережу Universitas 21, що об'єднує університети, в яких проводяться великі наукові дослідження.

Історія[ред.ред. код]

Місто Люнд здавна було осередком освіти, а також релігійним центром та резиденцією архієпископа Данії. Кафедральну школу (katedralsskolan) для підготовки священнослужителів було засновано 1085 року і сьогодні це одна з найстаріших шкіл Скандинавії. Першу спробу заснувати середньовічну університетську освіту було зроблено 1485 року, але вона не була успішною.

Після укладення миру в Роскілі 1658 року, провінція Сконе перейшла у володіння шведської корони, яка 1666 року заснувала Люндський університет. Він став п'ятим університетом, заснованим шведською королівською владою, після Упсальского університету в 1477, Academia Gustaviana в 1632 (зараз в Естонії), Академії Або в 1640 (зараз в Фінляндії) та університету Грейфсвальда в 1648 році (зараз в Німеччині).

Університет було названо Academia Carolina на честь короля Швеції Карла X Густава. Ця назва формально використовувалося до кінця XIX століття, коли її змінила назва «Люндський університет».

Від заснування університету в ньому діяли чотири факультети: юридичний, богословський, медичний та філософський. У кінці XVII століття кількість студентів сягала лише 100 чоловік.

Війна в Сконе 1676 року призвела до закриття університету, яке тривало до 1682 року. Університет був заново відкритий завдяки регіональним активістам, але до XIX століття університет не мав високого статусу. Лекційних залів було мало, а заняття проводилися в Люндському кафедральному соборі та прилеглій до нього каплиці. Платня професорів була низькою.

1716 року король Швеції Карл XII зробив Люнд своєю постійною резиденцією, оскільки не бажав повертатися в Стокгольм. Він залишався в місті два роки, в проміжках між своїми норвезькими походами. Місто та університет пережили сплеск тимчасового уваги.

Структура[ред.ред. код]

Тривалий час Люндський університет мав лише чотири факультети: медицини, права, теології та філософії. З кінця 19 століття цю структуру було змінено. Сьогодні університет має 8 факультетів:[4][5]

  • Факультет природничих наук
  • Факультет права
  • Факультет соціальних наук
  • Факультет медицини
  • Факультет гуманітарних наук і теології
  • Вища технічна школа (LTH)
  • Вища економічна школа
  • Фаультет мистецтв з Вищою школою мистецтва, музики й театру в Мальме

Окрім того в структуру університету входять:

  • Кампус Helsingborg
  • Вища школа авіації в Ljungbyhed

Відомі викладачі[ред.ред. код]

Відомі випускники[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Готовий до обох важливих речей - до книги й до меча, тобто до науки й до захисту своєї країни.
  2. а б Lund University Annual Report 2011
  3. а б Lund University Annual Report
  4. Інформація на сайті університету
  5. Факультети, інститути та центри
  6. стор. 3806, Наукове товариство імені Шевченка, «Енциклопедія українознавства», том 10 (перевидання в Україні), Львів - 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5

Література[ред.ред. код]

  • Sverker Oredsson: Lunds universitet under andra världskriget. Motsättningar, debatter och hjälpinsatser. Lund 1996, ISBN 91-972850-0-5.

Посилання[ред.ред. код]