ДОТ № 131 (КиУР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 50°17′29″ пн. ш. 30°29′22″ сх. д. / 50.29139° пн. ш. 30.48944° сх. д. / 50.29139; 30.48944

ДОТ № 131. Вид з північного-сходу (з тилу).

ДОТ № 131 — довготривала оборонна точка, що входила до складу першої лінії оборони Київського укріпленого району. Пам'ятка історії місцевого значення.

Історія[ред. | ред. код]

ДОТ № 131 у системі оборони 8-го БРО КиУР

Кулеметний ДОТ № 131 — одна з найпримітніших споруд на південній ділянці КиУР. Це одноповерхова залізобетонна споруда з кількома приміщеннями всередині. Належить до типу «Б». Тобто споруда могла витримати 1 пряме влучання 203-мм гаубиці та мала протихімічне приміщення на випадок застосування супротивником отруйних газів. У бронековпаку розташовані чотири амбразури для максимум 2 кулеметів. Також є 2 амбразури для оборони входу. Сам бронековпак, завдяки своїм малим розмірам, робив ДОТ менш примітним та полегшував його кругову оборону, спрощував маскування споруди та ускладнював її ураження артилерійським вогнем. Недоліком такої конструкції була відсутність перископа. Це ускладнювало спостереження за полем бою[1].

Організаційно ДОТ входив до складу 8-го батальйонного району оборони (БРО) КиУРа, що прикривав район села Кременище. На момент початку Німецько-радянської війни гарнізон складався із військовослужбовців 28-го окремого кулеметного батальйону КиУР під командою лейтенанта Якуніна Василя Петровича. Під час першого генерального штурму КиУРа, що розпочав 29-й армійський корпус німців 4 серпня 1941 року, ДОТ Якуніна було атаковано штурмовими групами 95-ї піхотної дивізії. Вони закидали оборонну споруду зарядами вибухівки, пошкодивши між іншим підлогу бронековпака, та залили вогнепальною сумішшю з вогнеметів. Після закінчення боїв місцеві жителі поховали загиблий гарнізон неподалік його ДОТу[2].

Сьогодення[ред. | ред. код]

ДОТ збережений і перебуває у доброму стані, дуже популярний серед київських краєзнавців та екскурсоводів, має статус пам'ятки історії місцевого значення.[3]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4
  2. А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
  3. Наказ Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 № 1001/0/16-08, історія