ДОТ № 180 (КиУР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ДОТ № 180

Координати: 50°19′22″ пн. ш. 30°22′52″ сх. д. / 50.32278° пн. ш. 30.38111° сх. д. / 50.32278; 30.38111

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ДОТ № 180 (КиУР)

ДОТ № 180 — довготривала оборонна точка Київського укріпленого району у селі Віта-Поштова. Пам'ятка історії, науки і техніки. Добре збереглася, всередині влаштовано музей.

Історія[ред. | ред. код]

ДОТ № 180 був споруджений 1930 року на першій лінії оборони Київського укріпленого району і належав до 6-го батальйонного району оборони.[1] Коли перед Другою світовою війною КиУР поділили на опорні пункти, ДОТ № 180 увійшов до складу опорного пункту «Крим». Разом із сусіднім ДОТом № 179 він захищав дорогу Київ - Васильків у районі її перетину з річкою Віта (тоді дорога на цій ділянці проходила західніше від сучасної Одеської траси).[2][3]

Збереглися результати перевірки ДОТа, виконаної у 1937 році. Було виявлено численні недоліки: невдале розташування на місцевості, що обмежувало можливості прострілювання, відсутність фільтровентиляційної системи, вихлопної труби та обсадної труби перископа.[2]

Вхідна броньована дверь до ДОТ № 180, підірвана вибухівкою під час німецького штурму у 1941 році.

У 1941 році ДОТ захищали солдати 28-го окремого кулеметного батальйону. На них насувалися сили нацистської 71-ї піхотної дивізії. У бій, що став для нього єдиним, ДОТ вступив 4 серпня 1941. Бійці протрималися кілька годин. Ворог взяв його у ближньому бою[4].

На східній амбразурі ДОТа є сліди обстрілу з протитанкової гармати та стрілецької зброї. Це могло бути спробою нацистів примусити гарнізон припинити вогонь і закрити заслінку, після чого сапери штурмових груп мали можливість підійти до ДОТа. Вони заклали вибухівку в південно-східну амбразуру та зруйнували її (після війни ці пошкодження ДОТа було зацементовано). Потім нацистські артилеристи почали обстрілювати вхід у ДОТ. Коли кулемет, який його захищав, було придушено, сапери двома вибухами підірвали бронедвері. Збереглося німецьке донесення, згідно якого ДОТ було захоплено о 13 год. 20 хв. за допомогою 3-кілограмових саперних зарядів, зарядів на довгих палицях та димових шашок, і наблизитись до нього було особливо важко. Було захоплено 9 полонених і в ДОТі лишилося 6 загиблих. Поруч був вкопаний танк, який нацисти подолали ручними гранатами.[2]

У 2011 році ДОТ відреставрували активісти Київського міського історико-патріотичного клубу «Пошук» та Міжнародної асоціації дослідників фортифікації «Цитадель». В ньому зробили виставку його збереженого устаткування та озброєння, а також інших знахідок пошуковців. Поруч встановлено інформаційні стенди про цей та 205-й ДОТ. Оновлену пам'ятку з експозицією було урочисто відкрито 9 травня 2011 р. Музей є частиною комплексу «Оборона Києва, КиУР — Пояс Слави», до якого входять і інші відреставровані ДОТи. Працює за попередньою домовленістю.[5][6]

Опис[ред. | ред. код]

ДОТ № 180 розташований біля будинку 3 по вулиці Набережній. Одним боком виходить до дороги, іншим - до приватної ділянки. Це одноповерхова залізобетонна споруда з кількома приміщеннями всередині. Належить до типу «Б», є кулеметним ДОТом фронтального вогню. Має чотири амбразури для кулеметів, що могли обстрілювати напрямки від північного заходу через південь до південного сходу. Також є амбразура для оборони входу.[5][7]

Охоронний статус[ред. | ред. код]

22 листопада 2012 року Міністерство культури України надало ДОТу № 180 статус пам'ятки історії, науки і техніки місцевого значення з охоронним номером 513/68-Ко. 4 липня 2013 року воно знову надало йому цей статус з охоронним номером 513/70-Ко.[8] За даними 2003 року, ДОТ на цей час мав статус пам'ятки, що перебуває на обласному обліку.[9]

  • Загальний вигляд
    Загальний вигляд
  • Вхід
    Вхід

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Київський укріплений район — УР № 1. Карту підготував і викреслив О. Кравченко, ст. методист-інструктор АсМПОУ «Обеліск». Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  2. ↑ а б в Алексей Стаценко (10 червня 2015). Однодневная оборона на реке Вета. warspot.ru. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  3. ↑ Кайнаран А.В., Крещанов А.Л., Кузяк А.Г., Ющенко М.В. Киевский укрепленный район 1928-1941. — Житомир : "Волинь", 2011. — С. 116. — ISBN 978-966-690-136-4.
  4. ↑ А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП "Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
  5. ↑ а б ДОТ 180. doroga.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  6. ↑ ДОТ №180. Клуб «Пошук». Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 26 жовтня 2017.
  7. ↑ Клуб дослідників укріплених районів (7 червня 2015). ДОТи батальйонного району оборони №6 Київського укріпленого району з напрямками їхнього вогню. io.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  8. ↑ Список пам'яток (Київська область). Міністерство культури України. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  9. ↑ Оборонні об'єкти колишнього Київського укріпрайону. Пояс бойової слави (видання друге, доповнене і виправлене). Київський міський історико-патріотичний клуб «Пошук», наукова редакція Книги Пам'яті України — місто-герой Київ, 2003. Карту виконав Л. Д. Пипа. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ДОТ_№_180_(КиУР)&oldid=34805535