Двозубка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Двозубка
Cleistogenes serotina
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Chloridoideae
Триба: Cynodonteae
Підтриба: Orininae
Рід: Двозубка (Cleistogenes)
Keng
Типовий вид
Cleistogenes serotina
(L.) Keng.
Синоніми[1][2]
  • Kengia Packer
Вікісховище: Cleistogenes

Двозубка (Cleistogenes) — рід однодольних квіткових рослин із родини злакових. Рід містить 17 видів які ростуть у помірних регіонах Євразії[3].

В Україні ростуть[4]: двозубка пізня (Cleistogenes serotina, у т. ч. Cleistogenes bulgarica) та двозубка розчепірена (Cleistogenes squarrosa)

Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Багаторічники. Кореневища відсутні чи короткі. Стеблини прямовисні чи колінчасто висхідні, 10–100 см завдовжки; бічні гілки відсутні чи розріджені. Листові пластинки лінійні або лінійно-ланцетні. Суцвіття — волоть чи складається з китиць, містять від кількох до багато нещільно розташованих колосочків. Колосочки стиснуті збоку, квіточок від 1 до кількох, нещільно розташовані. Колоскові луски нерівні з нижніми, коротшими, 1–5(–7)-жилкові. Леми вузько ланцетні чи яйцюваті, 3–5(–7)-жилкові, кілясті, зазвичай запушені біля країв, верхівка вузька, двозубчаста чи рідко ціла. Палея має кілі голі чи війчасті, верхівка зубчаста чи рідко ціла. Пиляків 3, лінійні. Колоскові луски дуже мінливі навіть у кінцевих суцвіттях[3][5].

Рід вирізняється регулярним утворенням клейстогамних колосків у пазухах верхніх піхв листків, які забезпечують утворення насіння навіть за несприятливих кліматичних умов. Ці клейстогамні колосочки, як правило, мають менше квіточок, менші півпрозорі колоскові луски та вужчі леми з довшими остюками, ніж хазмогамні колосочки[5].

Використання[ред. | ред. код]

Значну частину видів становлять рослини напівпосушливих регіонів, де вони дають корисний корм[5].

Види[ред. | ред. код]

  1. Cleistogenes caespitosa Keng
  2. Cleistogenes calcarea Tzvelev & Prob.
  3. Cleistogenes festucacea Honda
  4. Cleistogenes gatacrei (Stapf) Bor
  5. Cleistogenes hackelii (Honda) Honda
  6. Cleistogenes hancei Keng
  7. Cleistogenes kazanovskyi Tzvelev & Prob.
  8. Cleistogenes kitagawae Honda
  9. Cleistogenes krjukovae Tzvelev & Prob.
  10. Cleistogenes mucronata Keng ex Keng f. & L.Liou
  11. Cleistogenes nedoluzhkoi Tzvelev
  12. Cleistogenes polyphylla Keng ex Keng f. & L.Liou
  13. Cleistogenes probatovae Tzvelev
  14. Cleistogenes ramiflora Keng f. & C.P.Wang
  15. Cleistogenes serotina (L.) Keng
  16. Cleistogenes songorica (Roshev.) Ohwi
  17. Cleistogenes squarrosa (Trin.) Keng

Примітки[ред. | ред. код]