Двокомпонентні регуляторні системи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Двокомпоне́нтні регуляторні систе́ми (англ. two-component [regulatory] systems) — клас відносно простих сигнальних систем клітин, що дозволяють організмам відчувати різноманітні зовнішні стимули та відповідати на них належним чином[1]. Ці системи складаються із зазвичай зв'язоного з мембраною білка-рецептора — гістидинової кінази, що відчуває відповідний сигнал, — та відповідного регулятора відповіді, що опосереднює клітинну відповідь, зазвичай за допомогою зміни рівня експрерії певних генів[2]. Двокомпонентні регуляторні системи часто зустрічаються у бактерій та архей, тоді як серед еукаріотів відомо лише кілька прикладів[1].

Передача сигалу двокомпонентних систем відбувається через передачу фосфатної групи з АТФ на залишки гістидину гістидинових кіназ. Кінази у свою чергу передають фосфатну групу (або каталізують її передачу від АТФ) на залишок аспаргінової кислоти регулятора відповіді. В результаті регулятор відповіді змінює конформацію та діє в якості фактора транскрипції або його кофактора, впливаючи на експресію генів. Рівень фосфорилювання регулятора відповіді визначає його активність[3]. Більшість двогомпонентних систем залучені в сигнельні системи, що відповідають на зміни зомнішніх умов, таких як температура, осмолярність, наявність хімічних речовин та кислотність[4]. Наприклад, система осморегуляції EnvZ/OmpR бактерії E. coli контролює експресію порінів зовнішньої мембрани OmpF і OmpC[5].

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Stock AM, Robinson VL, Goudreau PN (2000). «Two-component signal transduction». Annu. Rev. Biochem. 69. с. 183–215. doi:10.1146/annurev.biochem.69.1.183. PMID 10966457. 
  2. Mascher T, Helmann JD, Unden G (2006). «Stimulus perception in bacterial signal-transducing histidine kinases». Microbiol. Mol. Biol. Rev. 70 (4). с. 910–38. doi:10.1128/MMBR.00020-06. PMID 17158704. 
  3. Stock JB, Ninfa AJ, Stock AM (1989). «Protein phosphorylation and regulation of adaptive responses in bacteria». Microbiol. Rev. 53 (4). с. 450–90. PMID 2556636. 
  4. Attwood PV, Piggott MJ, Zu XL, Besant PG (2007). «Focus on phosphohistidine». Amino Acids 32 (1). с. 145–56. doi:10.1007/s00726-006-0443-6. PMID 17103118. 
  5. Buckler DR, Anand GS, Stock AM (2000). «Response-regulator phosphorylation and activation: a two-way street?». Trends Microbiol. 8 (4). с. 153–6. PMID 10754569. 

про в майнкрафте