Делікатес

Делікате́с (франц. délicatesse від délicat з лат. delicatus) - вишукана тонка страва.

Торгівля делікатесами складала важливу статтю торгівлі за Середньовіччя між країнами Європи і Сходу. Цікаво, що в різний час у Європі, в т.ч. і Україні делікатесами вважалися картопля і чай.

Українській кухні притаманна прагматичність, тому національна кухня українців особливих делікатесів ні у святкових (ні тим більше повсякденних) стравах особливо не включає. Для українців делікатесами були і лишаються м'ясо рідкісної дичини, чорний кавйар (ікра), деякі сорти риби (переважно морської, наприклад сьомга).

У кухнях народів світу їжа, що вважається делікатесом, дуже варіюється, і пояснюється це смаковими вподобаннями тих або інших народів. Подекуди делікатеси для одних народів є малоприйнятною іжею для решти людей світу. Скажімо, у корейців вишуканим наїдком вважається м'ясо деяків видів собак, у ісландців підгнивше м'ясо акул, а у індіанців Бразилії взагалі личинки деяких видів жуків. В той же час, за епохи глобалізації зараз багато вишуканих страв національних кухонь стають міжнародними делікатесами, наприклад, японська страва з риби фугу або гриби трюфелі, що стали відомими завдяки французькій кухні.

У сучасній українській мові слово делікатес прийнято вживати як у прямому, так і переносному сенсі. У непрямому значенні це не їжа, а щось інше (подія, факт тощо), чого чекають і що є дуже приємним, вишуканим, особливим і рідкісним. У цьому значенні слово делікатес зближається з непрямим же значенням іншого слова, що відноситься до їжі, - словом вершки.

Джерела і посилання

• Словник іншомовних слів. К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1975, стор. 196
• Л. Артюх Повсякденна й святкова їжа та напої українців