Корейці

Корейці 조선 사람, 한국인
Одне з найдавніших фото корейця в національному вбранні, 1863 рік
Загальна кількість	80 млн
Найбільші розселення	Південна Корея  КНДР  КНР  США  Узбекистан  Росія  Казахстан
Мова	Корейська
Релігія	Переважно Буддизм, Християнство та Шаманізм.
Близькі етнічні групи	Монголоїдна раса

Коре́йці — основне населення Корейського півострова, що сформувалася, як нація на початку XX століття.

Самоназва корейців корейською мовою: чосон сарам (кор. 조선 사람) у Корейській Народно-Демократичній Республіці (Північній Кореї) і хангуг сарам (кор. 한국인) у Республіці Корея (Південній Кореї).

За антропологічним типом належать до східно-азіатської групи монголоїдної раси. Говорять корейською мовою. Багато питань етногенезу корейців не однозначні. Очевидно, у їхньому формуванні брали участь етнічні групи різного походження, причому ведуча роль належала групам, що говорили на протоалтайських мовах. Основні релігії — навчання Конфуція, буддизм, християнство, шаманізм. Раніше в країні панував буддизм, але в XIV столітті він утратив значення офіційної релігії. Велика кількість людей атеїстичних поглядів.

Розселення

Загальна чисельність приблизно 80 000 000. Проживають у

• Республіці Корея: 48 422 644 (2005),
• КНДР: 22 912 177 (2005),
• США: 2 057 546,
• Китаї: 2 043 578,
• Японії: 660 214,
• Узбекистані 200 000,
• Росії 149 000,
• Казахстані 100 000,
• Киргизії 20 000,
• Австралії: 150 000,
• Канаді: 110 000,
• Бразилії: 50 000.

Писемність

Корейці користувалися власною писемністю п'ять тисяч років назад, коли інші народи перебували ще в первісному стані. "В часи держави Стародавній Чосон, коли багато районів світу були ще в первісному стані, корейський народ створив першу національну писемність – синчжі (священне письмо)", – йдеться в підручниках історії Корейській Народно-Демократичній Республіці. В даний час корейці використовують на письмі складову азбуку, узаконену в 1444 р. в трактаті "Повчання народу про правильну вимову". Нинішня азбука веде походження саме від писемності, створеної за наказом легендарного первопредка корейської нації Тангуна. Стверджується, що під час полювання на оленів стародавні корейці винайшли письмо, узявши за основу сліди копит на піску. Стародавні письмена синчжі згадуються і в трьох історичних літописах, а їх існування підтверджується археологічними знахідками в селищі Синамні уїзду Йончхон в провінції Пхенан-Пукто. Останніми роками в КНДР приділяють багато уваги якнайдавнішій історії Кореї і, зокрема, легендарного періоду правління Тангуна. Недалеко від Пхеньяну в 90-і роки 20 століття побудована гігантська піраміда як гробниця корейського первопредка, чий скелет, як затверджується, знайдений північнокорейськими археологами. Проте, якщо тоді корейці володіли власною писемністю, поки не ясно, для чого їм потрібно було для запису своєї мови використовувати спочатку китайські ієрогліфи, а потім винаходити на їх основі декілька способів фонетичного запису до тих пір, поки не була винайдена сучасна азбука.

Національні свята

Переддень Нового року – останній день у році

За старих часів жінки в цей день рано вранці поспішали до колодязя, щоб першими зачерпнути «воду удачі». Вони також починали готувати до наступного дня святкові блюда, У тому числі токкук – суп з рисовими галушками на бульйоні з фазана. Існував і інший звичай повернення всіх боргів до півночі. У ніч перед Новим роком ніхто не лягав спати майже до ранку, і навіть діти намагалися не заснути, тому що, відповідно до повір'я, у них могли побіліти брови.

Сольналь (Новий рік) – перший день першого місяця

Це одне з двох найбільших свят у Республіці Корея. 1 січня – це офіційне свято, присвячене початку року, але більшість родин відправляється у свої рідні місця для зустрічі Нового року за місячним календарем, який приходиться на кінець січня або початок лютого. Так як і в інших країнах, у цей день у Кореї проводжають старий і зустрічають новий рік. Протягом попередніх святу кількох тижнів друзі і знайомі посилають один одному листівки з вдячністю за добрі справи, які були колись зроблені, і побажаннями щастя в новому році. У наш час корейці, що сповідають християнство, обмінюються і різдвяними поздоровленнями.

Перетягування каната – це більш, ніж просто змагання в силі. Спосіб, яким зв'язані мотузки, символізує єднання чоловіка і жінки, так що перемога обіцяє команді, яка одержала перемогу, достаток і родючість у новому році, що особливо важливо для селян і рибалок.

Запускання повітряних зміїв – це в Кореї не тільки складний вид спорту, але і спосіб позбутися від невдач і хвороб минулого року, відправивши їх у небо. Існує більш 70 конструкцій зміїв, у тому числі змій щит, падук, змія-дошка, змія-спідниця і змій-скат. Найбільшою популярністю користується змій-щит з характерним круглим отвором. Цей отвір виконує функцію пропелера, що регулює швидкість і напрямок польоту.

У минулому стрибки на підкидній дошці були “вікном у світ” для дівчат, яким вже виповнилось сім років. Перший день Нового року був єдиним, коли вони могли побачити, що робиться за високою огорожею, яка оточує їхній будинок. У наш час цю розвагу треба розглядати, скоріше, як тренування почуття ритму і рівноваги, а не подію, яку дівчата чекають цілий рік. Стрибки на низькій плоскій підкидній дошці – набагато складніша справа, чим може показатися. Успіх залежить від того, наскільки точно розрахован час стрибків.

Святкове меню на цей день розрізняється в залежності від регіону країни і сімейних звичаїв, але на кожнім столі обов'язково буде токкук – суп з рисовими галушками на яловичому або курячому бульйоні. Корейці говорять, що з'їсти тарілку токкук означає прожити ще один рік.

Пельмені і піндеток (млинці з борошна бобів маш), а також напої сучжонгва (чай з корицею) або сикхе (рисовий десертний напій) можна бачити в цей день на святковому столі.

Для церемонії поминовіння накривається особливий стіл із святковою їжею і напоями, призначеними покійним предкам. Поминальні обряди відбуваються протягом року не один раз, але в цей день на жертовному столі є також і токкук.

Тано (“Подвійна п'ятірка”або п'ятий день п'ятого місяця)

Прихід літа відзначався поминальними обрядами на честь предків, що потім змінювалися веселощами. Жінки в цей день мили волосся у відварі коренів іриса і збирали лікарські трави для сушіння. Це був єдиний день у році, коли замужні жінки могли відвідати батьків. Жінки також розважалися, качаючись на гойдалках, повішених довгими мотузками до дерев, а чоловіки організовували змагання по національній корейській боротьбі ссірим.

Існувала традиція, відповідно до якої у чеканні жари правителі посилали віяла чиновникам, а із сіл відправляли віяла в Сеул. Королівські лікарі готували для короля особливий “суп здоров'я” чехотхан. У традиційне меню також входили рибний суп,приготовлений на пару карп і вишневий квас. А круглі рисові коржі із додаванням полиню й інших гірських трав і сьогодні можна покуштувати в деяких будинках.

Чхильсок (сьомий день сьомого місяця)

Це найромантичніший день місячного календаря. Відповідно до корейської легенди, зірки Вега й Альтаїр – це небесне перевтілення юних закоханих Кьону (Пастуха) і Чинньо (Ткачихи), що зустрічаються лише раз на рік. За переказом, дочка Небесного царя жила на східному березі небесної ріки – Чумацького шляху, і щоночі ткала прекрасну полотнину. Стурбований тим, що дочка самотня, цар видав її заміж за красивого пастуха, що пас худобу на західному березі ріки. Закохані так захопилися один одним, що дівчина кинула роботу. Розгніваний цар покарав дочку, відправивши її назад на східний берег. Однак, страждання розлучених закоханих викликали в царя співчуття і він дозволив їм один раз у рік , у день Чхильсок перетинати ріку по місту, який утвориться із сорок і ворон. Якщо в цю ніч йшов дощ, то він означав сльози радості закоханих, а дощ, що йшов вранці наступного дня, - їхні сльози суму при розставанні.У цей день на святковому столі є рисові коржі, млинчики з цуккіні, локшина і кимчхи з огірків.

Чхусок («Свято врожаю) (п'ятнадцятий день восьмого місяця)

Це друге із двох найбільших свят у Республіці Корея – день віддяки за гарний врожай. Також як і з нагоди зустрічі Нового року за місячним календарем, у цей день корейці збираються великою родиною в рідному домі, щоб усім разом відзначити Чхусок. За традицією в цей день члени родини отримували у подарунок новий одяг, але в наш час її не дотримуються. Багато хто просто надягають корейський одяг ханбок, який і сьогодні є розповсюдженим вбранням святкового дня. Вони роблять поклоніння предкам, накривши особливий стіл, на якому обов'язково є рисові коржі, фрукти нового врожаю – каштани, ююба, хурма, яблука й корейські груші. Свято не обходиться без сонпхен – рисових коржів у формі півмісяця.

Корейська кухня

Слов'янському люду непросто звикати після українського борщу з пампушками та вареників до досить-таки незвичної корейської кулінарiї. По-перше, страви надзвичайно гострі, щоб нищити мікроби спеціями, — це викликано відповідним спекотним кліматом. Спочатку їсти просто неможливо, але згодом звикаєш. По-друге, смак дуже специфічний, тому «для адаптації» необхідно чимало часу. Звісно, такі гострі страви хочеться чимось запити. Найпопулярніший напій у Кореї — пиво. Ні в яке порівняння з нашим чи, скажімо, німецьким або чеським воно не йде, проте його охоче п'ють, бо корейці великі патріоти і підтримують вітчизняного виробника, а на весь імпорт накладають значне мито, тому пити корейське не лише патріотично, а й значно дешевше. Так, скажімо, російська горілка там коштує 30 доларів за півлітра, а корейська (соджу) — 2,5-3 долари за 2 л, і це при тому, що соджу має лише 22 градуси, та ще й солодковата на смак. Є ще одна особливість у корейців — вони дуже мало п'ють чаю, зате полюбляють кока-колу. А ще корейці пишаються тим, що вони дуже питуща нація. У них популярні корпоративні вечірки, а особливо пікніки з барбекю. «Наші» шашлики їм дуже смакують, але для них це велика морока — готувати м'ясо для шашлику. Взагалі, південні корейці — люди з високим достатком, тому вдома ніхто їжу не готує. В Кореї поширена мережа фаст-фудів, їжу чи просто філіжанку кави в яких можна замовити на дім. Корейська кухня багато в чому схожа на китайську, в ній також в основному використовують рис, овочі, вироби з борошна, рибу, сою, бобові. Продукти з молока корейці не вживають. У найдорожчих ресторанах подають запеченого вугра як найбільший делікатес і, звісно, собачатину. На цьому я попросила зупинити оповідь і не вдаватися у подробиці про життя і смерть безневинних сірків. Головною стравою корейської трапези є рис, до якого подають найрізноманітніші страви. На стіл перед кожним ставлять окремі чашки для рису і супу, а все інше розташовують у центрі столу, звідки кожен бере собі їжу. Їдять корейці ложками і спеціальними паличками.

У корейській кухні є й свої, лише їй притаманні національні страви, такі як кімчхі (овочева гостра страва з квашеної капусти чи редьки), хве (страва з сирої риби), куксу (локшина домашнього приготування з прісного тіста, її подають до м'ясного чи курячого бульйону, в який для гостроти додають перець, сою, кімчхі). Улюблена страва корейців — пулькоги, це шматочки волового м'яса, засмаженого у конусоподібному казанку просто за столом; попередньо його вимочують у маринаді із соєвого соусу, кунжутної олії, кунжутного насіння, часнику, зеленої цибулі та інших приправ. Корейці віддають перевагу гострим, пряним стравам, тому червоний перець — основна приправа в їхній кухні. Важливе місце в раціоні корейців займає суп, без якого не обходиться майже жодна трапеза. На стіл також подають страви з морепродуктів, м'яса чи птиці, зелених овочів, трав і коренеплодів. Десерт у корейців складається з тостів, на які накладають нашатковану білокачанну капусту із солодкою кукурудзою, майонезом і цукром. Торт, яким довелося ласувати, був виготовлений з бататової картоплі з кремом. Взагалі корейці мало їдять солодощів, зате багато фруктів.

Корейці в Україні

Перші корейці в Україні з'явилися на початку 20 століття. Більш масове заселення почалося в 50-60 роках у Миколаївську, Херсонську області й у Крим, де корейці орендували землю під баштанництво і для вирощування цибулі. У містах України корейці почали з'являтися в часи "хрущовської відлиги". Це були в основному випускники вищих навчальних закладів. Природно, що через "особливе" відношення до представників депортованого народу і велику етнічну і культурну різницю, на постійне проживання в Україні могли залишитися лише найбільш талановиті і терплячі. От у такий спосіб відбувався добір. Тому сьогодні корейська діаспора в Україні характеризується високим освітньо-культурним рівнем. (Близько 80% громадян України корейського походження мають вищу освіту). До початку 90-х років не існувало ніяких національно-культурних суспільств, і лише в 1992 році була утворена Асоціація Корейців України. Сьогодні в 27 містах України діють регіональні асоціації корейців. І по неофіційним даним в Україні сьогодні проживає близько 50 000 корейців. Більшість корейців потрапили в Україну з Узбекистану, Казахстану і Далекого Сходу. Необхідно відзначити, що українські корейці, незважаючи на свою нечисленність, активно включилися в суспільно-політичне і національно-культурне життя незалежної України. Починаючи з 1992 року в багатьох містах і, у першу чергу, у м. Києві були відкриті недільні школи по навчанню корейській мові, національні ансамблі, культурні центри. У 1995 році вперше в Україні при Київському Національному лінгвістичному університеті було відкрите корейське відділення, де почали готувати фахівців філологів-перекладачів корейської мови. У 1996 році було відкрите корейське відділення при Київському Національному університеті ім. Т.Г. Шевченко, організована корейська група при гімназії східних мов у м.Києві. У 1998 році почали вивчати корейську мову в Міжнародному університеті лінгвістики і права. У місті Харкові при культурному центрі "Чосон" вперше в Україні організований національна школа-інтернат. На високому рівні функціонують недільні школи в Києві, Харкові, Джанкої, Красноперекопську і.т.д.