Диметилртуть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Диметилртуть ((CH3)2Hg) — горюча, безбарвна рідина, один з найсильніших серед відомих нейротоксинів. Їй приписують солодкуватий запах, хоча вдихання достатньої кількості пари для відчуття запаху є надзвичайно небезпечним. Є надзвичайно небезпечною, потрапляння 0.1 мл рідини до організму є смертельним.[1] Високий тиск насиченої пари означає, що будь-який розлив може призвести до потрапляння істотної кількості сполуки до організму присутніх. Молекула має лінійну структуру.

Диметилртуті легко перетинає гематоенцефалічний бар'єр (між кров'ю та клітинами мозку), можливо, через утворення комплексу з цистеїном. Виводиться з організму дуже повільно, має тенденцію до біоакумуляції. Симптоми отрути можуть проявлятися через місяці, можливо, надто пізно для ефективного лікування.

Диметилртуті стрімко (протягом секунд) протікає крізь латекс, полівінілхлорид, бутилову гуму та неопрен та всмоктується шкірою. Тому більшість лабораторних руковичок не надають адекватного захисту від нього.[2]

Токсичність диметилртуті стала загально відомою коли відомий хімік, Карен Ветерхан померла через декілька місяців після того, як кілька краплин рідини потрапили на її руку в латексних рукавичках. [1]

Використання[ред.ред. код]

Диметилртуті зазвичай використовують в експериментах в токсикології в якості точки відліку через сильну отруйність. Він також використовувався для калібрування ЯМР інструментів для виявлення ртуті, хоча тепер віддається перевага безпечнішим сполукам ртуті.[3][4]

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Hazard Information Bulletin - Dimethylmercury. OSHA Safety and Health Information Bulletins (SHIBs), 1997—1998
  2. Simon Cotton, Dimethylmercury and mercury poisoning. The Karen Wetterhahn story. Molecule of the Month.
  3. Chris Singer (1998-03-10). http://dards. Процитовано 2009-05-03.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  4. Roy Hoffman (2007-02-21). «Mercury NMR». Архів оригіналу за 2012-04-17. Процитовано 2009-05-03. 

Ресурси інтернету[ред.ред. код]