Домашенко Анатолій Васильович
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (вересень 2018) |
| Домашенко Анатолій Васильович | |
|---|---|
| Народився |
10 серпня 1952 (71 рік) Мотижин |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Alma mater | Національний університет фізичного виховання і спорту України (1973) |
| Науковий ступінь | кандидат педагогічних наук |
| Членство | НОК України |
Домаше́нко Анатолій Васильович (нар. 10 серпня 1952, Мотижин, Київська область - помер 9 серпня 2022 року, Краків, Республіка Польща) — член і виконавчий директор Національного олімпійського комітету, ідеолог реформування національної системи фізичної культури і спорту, кандидат педагогічних наук.
Життєпис[ред. | ред. код]
Випускник Київського державного інституту фізичної культури (1973); старшокласником і у студентські роки був капітаном футбольної команди «Колос» — багаторазового чемпіона Макарівського району, "срібного" призера чемпіонату Київської області серед команд однойменного ДСТ (1973). У 1971 році визнаний найкращим захисником Київщини.[1]
Стартував у професію педагогом рідної школи. У 1982—1988 роках — голова комітету з фізкультури та спорту Ленінградського району (нині Святошинського) м. Києва. Протягом 1988—1995 років — заступник начальника управління у справах молоді та спорту Київської облдержадміністрації.
У 1995—1996 — головний консультант Служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України. Протягом 1996–99 років — перший заступник голови Держкомспорту України Валерія Борзова.
У 1996 році від імені Української держави передав знакову ікону олімпійській команді, яка ввійшла в десятку найкращих команд Олімпіади в Атланті (США).
У часи глобальної фінансово-економічної кризи Анатолій Домашенко сприяв збереженню фахового потенціалу викладачів вишів та шкільних учителів фізичної культури і спорту України. Заклав методологічні та організаційні основи підготовки національної команди до системної, результативної участі в Параолімпійських іграх.
Автор наукових праць зі стратегії оздоровлення нації після Чорнобильської катастрофи. Розробив «Кодекс честі олімпійця України».
До скону віддавав свої непересічні знання та досвід результативній аналітичній, педагогічній і громадській діяльності у царині фізичної культури та спорту на місцевому, регіональному й національному рівнях[джерело?].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ленінська зоря. — 1973. — № 100. — 23 серп.
Джерела і література[ред. | ред. код]
- В. Довгич. Весняна проба сил // Лен. зоря. — 1969. — 9 травня.
- В. Довгич. Що хвилює сільських спортсменів // Лен. зоря. — 1972. — 17 черв.
- В. Довгич. Міць колективу // Лен. зоря. — 1973. — 23 серп.
- В. Довгич. Адреса Кубка — Мотижин // Лен. зоря. — 1973. — 14 жовт.
- Анатолій Домашенко. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту. — К., 2004.
- Кодекс честі олімпійця України: "Круглий стіл" // https://noc-ukr.org/news/1743/
- Кодекс честі олімпійця України. — К.: НОК, 2006.
- Концепція підготовки спортсменів України до 21 зимових Олімпійських ігор. К., 2006.
- Сергій Бубка: Переможеш себе — переможеш усіх! / Упорядник — член виконкому НОКу Анатолій Домашенко // ЄвроАтлантика. — 2009. — № 4. — С. 90—96, іл.
- Єрмолова В.М. Олімпійська освіта: теорія і практика: Навч. посіб. / В. М. Єрмолова. – К., 2011. – 335 с.
- Домашенко Анатолій Васильович [Архівовано 8 травня 2018 у Wayback Machine.] // С. К. Фомін, В. В. Драга. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |