Дівоча вежа (Ісмаїлли)
| Дівоча вежа | |
|---|---|
| 40°50′52″ пн. ш. 48°08′48″ сх. д. / 40.84786660002777836° пн. ш. 48.14677840002777742° сх. д.Координати: 40°50′52″ пн. ш. 48°08′48″ сх. д. / 40.84786660002777836° пн. ш. 48.14677840002777742° сх. д. | |
| Країна |
 Азербайджан |
| Розташування | Ісмаїллінський район |
| Тип | фортеця |
  Дівоча вежа Дівоча вежа (Азербайджан) | |
 | |
Дівоча вежа (азерб. Qız qalası) — залишки середньовічної фортеці, розташовані на відстані 3 кілометри на північ від села Ханага Ісмаїллинського району. Руїни фортеці знаходяться на вершині крутої скелі. Точна дата спорудження фортеці невідома. Історики відносять її до XI—XII століть[1].
Архітектура[ред. | ред. код]
Площа загальної території, займаної фортецею Гиз Галаси, становить 1,5 гектара. План фортеці має складну форму. При будівництві оборонної споруди використовувалися камінь і випечена цегла. Зовнішня частина фортифікаційної споруди розташована в долині Карасу. Довжина цієї частини фортеці становить 28,6 метра, висота — 7,7 метра, товщина стін в цьому місці 1,8 метра. В центрі були розташовані арочні ворота.
Будівництво фортеці на цій території було здійснено з метою захисту гірського переходу[2].
Внутрішня частина фортеці займає площу 300 квадратних метрів і займає домінуюче становище. Вона межує зі східною стіною зовнішньої фортеці, а з іншого боку фортеці є крутий обрив. За припущеннями істориків, від цього оборонного комплексу йшов підземний тунель довжиною 7 кілометрів аж до фортеці Джаваншира[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ История и культура Кавказской Албании, 2006.
- ↑ Археология Азербайджана, 2008, с. 89—91.
- ↑ Загадки крепости Джаваншира: тайный туннель и невиданные цветы. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 1 листопада 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Azərbaycan Milli Elmlər Akademiyası Arxeoogiya Və Etnoqrafiya İnstitutu. Azərbaycan Arxeologiyası. Altı cilddə, VI cild.. — Bakı: Şərq-Qərb, 2008. — 632 с. — ISBN 978-9952-448-28-3.
- Фазиль Османов. История и культура Кавказской Албании. — Баку: Тахсил, 2006. — 288 с.
