Фортеця
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Форте́ця — укріплена фортифікаційна споруда з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, призначеними для тривалої кругової оборони.
Зазвичай, це обнесенна фортечним муром територія, у якій перебуває постійний гарнізон, з великим запасом продовольства та озброєння, для перебування у довготривалій облозі. Споруди фортеці складалися з мурованого замку, веж, сполучених фортечною стіною з бійницями. Також у фортецях будували церкви, а для гарнізону фортеці будувалися казарми. Фортеці були добре захищені системою земляних укріплень.
Лише з винаходом нових видів озброєння і застосуванням нової тактики ведення бою значимість фортець як основних оборонних пунктів ослабла.
До перших фортеційних споруд ми можемо віднести земляні вали, ряди з частоколу, яким огороджувалися невеликі поселення. Деякі первісні фортеці влаштовувалися на пагорбах, пізніше перед фортечним муром з'являються рови з водою.
З розвитком військової справи і будівництва, фортеці змінювали обриси.
У середньовіччі набули поширення невеликі фортеці — замки, у яких мешкали феодали. Замки служили захистом від набігів сусідів. У замку знаходили притулок й селяни, що перебували в повинності у феодала. З кінцем феодальної роздробленості роль замків знижується. Деякі замки перебудовуються в палаци і втрачають своє оборонне значення.
[ред.] Дивись також
[ред.] Література
- Трубчанінов С. В. Країна замків і фортець. — 2-е видання, доповнене і перероблене. — Кам'янець-Подільський:Оіюм, 2007. — 56 с. ISBN 966-7975-83-8
 |
Це незавершена стаття з будівництва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
