Азербайджан

	Республіка Азербайджан; Azərbaycan Respublikası
Прапор	Герб
	Девіз: «Odlar Yurdu (Країна вогнів)»
	Гімн: Azərbaycan Respublikasının Dövlət Himni
Столиця; (та найбільше місто)	Баку; 40°22′ пн. ш.; 49°53′ сх. д.
Офіційні мови	азербайджанська
Державний устрій	Президентська республіка
- Президент	Ільхам Алієв
- Прем'єр-міністр	Артур Расізаде
Незалежність	від СРСР
- Проголошено	30 серпня 1991
Площа
- Загалом	86 600 км² (112)
- Води (%)	1,6%
Населення
- оцінка 2008 р.	8 621 000 (91)
- перепис 1999 р.	7 953 438
- Густота	91 3/км² (81)
ВВП (ПКС)	2004 р., оцінка
- Повний	$37,841,000,000 (87)
- На душу населення	$4,500 (112)
ІРЛП (2007)	▲ 0,746 (середній) (98)
Валюта	Манат (AZM)
Часовий пояс	(UTC+4)
- Літній час	(UTC+5)
Домен Інтернет	.az
Телефонний код	+994

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Азербайджа́н (Azerbaijan), Азербайджанська Республіка — країна на південному сході Європи, на узбережжі Каспійського моря. Межує на півночі з Росією, на заході з Вірменією, Грузiєю, Туреччиною, на півдні з Іраном.

Площа 86 600 км².

Політична система — пострадянська демократія.

Населення — 8,14 млн. осіб (на 1 січня 2002).

Столиця — Баку.

Офіційна мова — азербайджанська.

Країна є членм ООН, ГУАМ та СНД.

[ред.] Географія

Фізична карта Азербайджану

Супутниковий знімок теріторії Азербайджану, березень 2003 року

Азербайджан розташований загалом в субтропічному поясі і витягнутий з північного-заходу на південний-схід в бік Каспійського моря. Азербайджан — гірська країна, де високі хребти і плоскогір'я поєднуються з рівнинами і низовинами. Біля 60% всієї території займають гори, а 40% – низовини (Куро-Араксинська низовина).

[ред.] Рельєф

У рельєфі виділяють 5 частин:

На півночі простяглися хребти Великого Кавказу — Головний Кавказький і Бічний з вершинами Базар-Дюзі (4 480 м), і Шахдаг (4 250 м).
На заході та південному заході гірська система Малого Кавказу з Шахдагським (гора Гіналдаг, 3 373 м), Мровдагським (гора Гямиш, 3 722 м), Східно-Севанським, Зангезурським (гора Капутджух, 3 906 м), Карабахським та Карабахським вулканічним нагір'ям.
На південному-сході Ленкоранська гірська система — Талишські гори з висотами до 2 500 м (гора Кьомюркьой, 2 477 м).
Між горами Великого і Малого Кавказу чверть площі держави займає Куро-Араксинська низовина, частина якої лежить нижче рівня океану (до —28 м). Поділяється на Ширванський, Карабахський, Мільський, Муганський і Сальянський степи.
На узбережжі Каспійського моря розташовані Самур-Дівічинська (на північному сході) і Ленкоранська (на південному сході) низовини.

[ред.] Геологія та корисні копалини

Докладніше дивіться: Геологія Азербайджану, Сейсмічність Азербайджану.

Країна багата на корисні копалини. Є нафта (найбільше її на Апшеронському півострові та під дном Каспійського моря), газ, алуніти, залізна руда, мідь, поліметалеві руди, кам'яна сіль та інше. Понад 600 мінеральних джерел (найбільше відомі: Істісу типу «Карлові Вари», Бадамлинські типу «Нарзан», Сураханські). На Сході від Кіровабада розташоване єдине в світі родовише лікувальної нафти — Нафталан.

[ред.] Клімат

Клімат країни різноманітний, загалом субтропічний:

На Куро-Араксинській низовині — сухий субтропіч. (січень +1°C, липень +26°C; опадів 200—400 мм на рік);
На Ленкоранській низовині — вологий субтропічний, з опадами 1 400—1 700 мм;
У передгірських і гірських районах — помірний, помірно холодний і холодний (пересічна температура січня від 0°C до —10°C; липня — від +20°C до +10°C і нижче, опадів — від 400 до 1 300 мм).

[ред.] Гідрологія

Країна малих гірських рік (понад 1000). Більшість з них належать басейну Кури. В Азербайджані протікають найбільші річки Кавказу — Кура з притоками Араксом (на кордоні з Іраном) і Алазані, які використовуються для зрошення і одержання гідроенергії. В Азербайджані налічується понад 250 озер, найбільші з них: Хаджікабюль (16 км²) і Беюкшор (10 км²).

[ред.] Ґрунти і рослинність

Ґрунти і рослинність різноманітні. В низовинах переважно сіроземи й лучні ґрунти, солончаки з напівпустельною та степовою рослинністю, вище, до 500 м, — каштанові; на схилах гір, до 2 000—2 200 м, — бурі гірськолісові з широколистяними лісами (бук, граб, дуб). Особливо розвинута лісова рослинність на південних схилах Головного Кавказького хребта. Вище 2 000—2 200 м — гірськолучні ґрунти й субальпійські та альпійські луки, яйлаги — літні пасовища. На Ленкоранській низовині жовтоземні субтропічні ґрунти, які використовують для вирощування чаю, цитрусових та ін. На схилах Талишу район вологих субтропіків. В широколистяних лісах зустрічаються релікти третинного часу (залізне дерево, дуб каштанолистий, дзелква, шовкова акація та ін.). В Азербайджані налічується понад 400 видів дерев і чагарників.

[ред.] Тваринний світ

Сучасна фауна країни налічує до 12 000 видів, з них безхребетних понад 10 тис., птахів 343, ссавців 92, прісноводних риб 88 видів та ін. В степах і напівпустелях, болотах, тугаях водяться численні гризуни, гієна, антилопа-джейран, вовк, шакал, дика свиня, наземні черепахи; в гірських лісах — бурий ведмідь, рись, козуля, олень, куниці, дятли. На Ленкоранській низовині багато водяних і чорних щурів, зустрічаються дика свиня, лісовий кіт, багато птахів. Колись тигр заходив з Ірану. У лісах Талишу — леопард, рись, борсук, у високогір'ях — дагестанська коза, сарна, грифи. Каспійське море багате на рибу. З цінних порід присутня білуга, севрюга, лосось, каспійські оселедці і кілька, сазан та інші. З ссавців у морі присутні лише каспійський тюлень.

[ред.] Історія

Докладніше дивіться: Історія Азербайджану

[ред.] Походження назви

Азербайджан — «земля вогню» (від пожеж на поверхні стародавніх нафтових басейнів). Антична назва Atropatene арабською вимовлялася як Азербайджан.

[ред.] XX століття

Азербайджан став незалежною республікою в 1918 році. Червона армія увійшла в республіку у 1920. З 1936 року Азербайджан став окремою союзною республікою СРСР. Конфлікт з Вірменією з приводу Нагірного Карабаху викликав заворушення в 1988—1989 роках. Радянські війська були введені в Баку, щоб відновити порядок. У 1990 році введено надзвичайний стан. У 1991 лідери Азербайджану підтримали путчистів у Москві (ДКНС). Після їх провалу Азербайджан оголосив себе незалежним. Було підписано і знову порушено перемир'я в Нагірному Карабасі, останній оголосив про свою незалежності. У грудні 1991 Азербайджан увійшов до складу СНД. У 1992 став членом ООН і приєднався до Конференції з безпеки співробітництва. Знову відновилася війна у Нагірному Карабасі. Президент Ельчибей поступився місцем колишньому лідерові Комуністичної партії Азербайджану Гейдару Алієву, а Сурет Гусейнов у 1993 очолив уряд, став прем'єр міністром.

[ред.] Війна в Карабаху

В ході кривавого конфлікту, що почався в 1990-х між вірменами і азербайджанцями з питання приналежності Нагірного Карабаху, Баку втратив контроль не тільки над Нагірним Карабахом, але і прилеглими до нього сімома районами - Агдамом, Джебраїлом, Фізулі, Кяльбаджаром, Лачином, Зангеланом і Губадли. В результаті війни загинуло більше 25 тис. чоловік. Близько мільйона азербайджанців стали біженцями і вимушеними переселенцями.

Рада Безпеки ООН в своїх резолюціях №822 від 30 квітня 1993 року, №853 від 29 липня 1993 року, №874 від 14 жовтня 1993 року і №884 від 12 листопада 1993 року засудила окупацію території Азербайджану. Рада Безпеки зажадала також негайного, повного і беззастережного виведення вірменських озброєних формувань з окупованих територій. Вже 12 травня 1994 року між Азербайджаном і Вірменією було підписано угоду про припинення вогню.

В даний час на території Нагірного Карабаху, існує невизнана Нагірно-Карабахська республіка, що має тісні економічні і військово-політичні зв'язки з Вірменією. У самопроголошеній державі, проживає 140 тис. чоловік, переважно етнічних вірменів. Азербайджан домагається відновлення свого контролю над Нагірним Карабахом.

[ред.] Державний устрій

Ільхам Алієв, президент Азербайджану

Азербайджанська держава — демократична, правова, світська, унітарна республіка, що розвивається на засадах економічних ринкових відносин. У Республіці державна влада обмежується у внутрішніх питаннях тільки правом, а в зовнішніх — тільки положеннями, що випливають з міжнародних договорів, учасником яких вона є.

Державна влада організується на основі принципу розподілу влади:

Законодавчу владу здійснюють однопалатні Національні збори — Міллі-Меджліс азерб. Milli Məclis Азербайджанської Республіки, що складається зі 125 депутатів, які обираються на 5-річний термін.

Виконавча влада належить Президенту Азербайджанської Республіки. Посада введена у 1991 році. Президент обирається на загальних виборах таємним голосуванням на 5 років, але не більш ніж на два терміни. Нинішній президент Азербайджану — Ільхам Алієв. Вищий орган виконавчої влади — Кабінет міністрів, що призначається президентом, а також затверджується Міллі-Меджлісом. Дії органів влади регламентуються Конституцією республіки, прийнятою на референдумі в листопаді 1995.

Судову владу здійснюють суди. Законодавча, виконавча і судова влади взаємодіють відповідно до положень Конституції Азербайджанської Республіки і незалежні в межах своїх повноважень. Судова система країни загалом близька до тієї, що існувала в колишньому СРСР. Вищим судовим органом є Верховний суд, що обирається парламентом на п'ятирічний термін. До складу Суду входять палати по карних і цивільних справах. Судочинство здійснюють місцеві суди.

Законодавство Азербайджанської Республіки

[ред.] Адмін. поділ

Територіально Азербайджан поділяється на 59 районів (множина азерб. rayonlar, однина азерб. rayon), 11 міст (множина азерб. şəhərlər, однина азерб. şəhər) і 1 автономну республіку (азерб. азерб. muxtar respublika) — Нахічеваньську Автономну Республіку. Автономія Нагірного Карабаху була офіційно ліквідована в 1991 році. Фактично більша частина території автономії непідконтрольна центральній владі.

[ред.] Політичні партії

Після лютого 1988, коли почалася війна з Вірменією через Нагірний Карабах, на хвилі вірмено-азербайджанського конфлікту виникло кілька політичних партій і груп. Одночасно з розпадом СРСР стався крах Комуністичної партії Азербайджану. 14 вересня 1991 році на XXIII надзвичайному з'їзді була прийнята резолюція про її саморозпуск. Проте багато колишніх комуністів зберегли керівні посади в уряді, державних і місцевих органах влади. У 1992 році був ухвалений Закон про політичні партії. Зараз діють понад 30 партій. З 1995 року провідною політичною силою країни стала партія «Новий Азербайджан» під керівництвом Гейдара Алієва. Їй належить більшість місць в парламенті.

[ред.] Зовнішня політика

[ред.] Посольство України

Baku-69, Vizirova st., 49
телефон:(8-10-99412) 449-40-95
Посол:Клімчук Борис Петрович

[ред.] Економіка

Докладніше дивіться: Економіка Азербайджану

Азербайджан — індустріально-аграрна держава, основний нафтогазовидобувний район Закавказзя. Основні галузі економіки: нафто- і газовидобувна, нафтопереробна, обладнання для нафтовидобутку, рудовидобувна, чорна і кольорова металургія, цементна, хімічна і нафтохімічна, текстильна, машинобудування (нафтопромислове обладнання, електронна, електротехнічна, приладобудівна, харчосмакова промисловість).

За даними^[1] ВВП становить $3,4 млрд, темп його зростання — 10%, на душу населення припадає $431. Прямі закордонні інвестиції (2000 рік) – $748 млн. Імпорт — $3,3 млрд (головним чином Росія — 21,9%; Туреччина — 13,8%; США — 8,0%; Іран — 4,6%; Німеччина — 4,5%). Експорт (нафта і нафтопродукти — до 91% експорту) — $1,2 млрд (головним чином Італія — 33,7%; Росія — 8,9%; Туреччина — 7,4%; Грузія — 2,6%; Іран — 2,4%).

[ред.] Нафтогазова промисловість

Ключовий сектор економіки — нафтогазовий (58% від ВВП). У структурі паливної промисловості нафта і газ займають основне місце. Нафтопродукти у великій кількості експортуються.

Розвідані запаси газу в Азербайджані складають близько 1,5 трильйонів кубометрів газу, найбільше відоме родовище "Шах-Деніз" — запаси понад 1,2 трильйонів кубометрів. При цьому в 2007 році країна видобувала лише 28 мільярдів кубометрів.

[ред.] Сільське господарство

Другим важливим сектором азербайджанської економіки є сільське господарство. На сільськогосподарські землі припадає 46% загальної площі країни (близко 50% з них пасовища). Вирощують зернові, технічні (бавовник, тютюн), субтропічні (ґранат, чай, цитрусові, хурма) культури, виноград. Виробляють натуральний шовк.

[ред.] Транспорт

Транспорт — залізничний, автомобільний, розвинений трубопровідний. Баку — основне портове місто і перевалочний пункт для нафти, нафтопродуктів, лісу. Найбільші міста Азербайджану пов'язані з Баку і між собою. В Баку є міжнародне летовище.

Дивіться також: Корисні копалини Азербайджану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Азербайджану, Гірнича промисловість Азербайджану.

[ред.] Населення

Демографічна крива Азербайджану.

Населення країни становить 7 961 619 чоловік (станом на 2006 рік).

Етнічний клад	Чисельність	Відсоток
азербайджанці	8 152 405	95%^[2]
дагестанці (лезгіни, аварці, цахури, хіналугці, будухі)	542 100	2,7%
росіяни	151 700	1,8%
талиші	75 800	0,9%
евреї	8 000	0,09%
Інші:	85 000	1%

Згідно з статистичними даними, у 2001 році діти й підлітки у віці до 15 років становили 32% населення, група економічно активного населення (чоловіки у віці 16—62 років, жінки — 16—57 років) — 59%, люди пенсійного віку — 9%.

Високий рівень приросту населення був характерний для Азербайджану в період з 1979 по 1989 роки і становив 1,7% на рік. У 1990-х роках темпи приросту населення сповільнилися: з 1991 по 1998 рр. вони оцінювалися в 0,5—0,7% на рік, у 2001 становили 0,4%. Згідно з даними 2001 року, тривалість життя - 63 роки (58,6 років — для чоловіків і 67,5 — для жінок). Дитяча смертність — 83,08 немовлят на 1000 новонароджених.

51% населення країни проживає в містах, причому більше половини з них зосереджені у Великому Баку і Сумгаїті. Населення Баку становить 1,817 млн. осіб, а всього столичного регіону — 2,072 млн. Другим за кількістю населення містом країни є Гянджа — 301,4 тис., третім — Сумгаїт — 288,4 тис. чоловік. Інші великі міста — Мінгечаур, Ширван, Нахчевань, Ленкорань.

[ред.] Демографія

1990 — 7 145 600 чоловік,
2004 — 7 868 385 чоловік.

[ред.] Культура

[ред.] Наука

[ред.] Спорт

[ред.] Див. також

[ред.] Література

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

[ред.] Виноски

↑ [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]
↑ https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/aj.html

[ред.] Посилання

Це незавершена стаття з географії Азербайджану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[0] [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]

[cia.gov-1] ttps://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/aj.html

[1]

[2]

п • о • р Країни Європи
Держави	Австрія · Азербайджан* · Албанія · Андорра · Бельгія · Білорусь · Болгарія · Боснія і Герцеговина · Ватикан · Велика Британія · Вірменія* · Греція · Грузія* · Данія · Естонія · Ірландія · Ісландія · Іспанія · Італія · Казахстан* · Кіпр* · Латвія · Литва · Ліхтенштейн · Люксембург · Македонія · Мальта · Молдова · Монако · Нідерланди · Німеччина · Норвегія · Польща · Португалія · Росія* · Румунія · Сан-Марино · Сербія · Словаччина · Словенія · Туреччина* · Угорщина · Україна · Фінляндія · Франція · Хорватія · Чехія · Чорногорія · Швейцарія · Швеція
Залежні території	Азорські острови · Акротірі і Декелія · Аландські острови · Гернсі · Гібралтар · Джерсі · Мен · Мадейра · Свальбард · Фарерські острови · Ян-Маєн
Невизнані республіки	Абхазія · Косово · Нагірно-Карабаська Республіка* · Південна Осетія · Північний Кіпр* · Придністров'я
* країни, які повністю або частково знаходяться також в Азії, але в силу культурних особливостей індифікуються з Європою

п • о • р Державні утворення тюркських народів
Країни, члени ООН:	Азербайджан • Казахстан • Киргизстан • Туреччина • Туркменістан • Узбекистан
Невизнана держава:	Північний Кіпр¹
Тюркські адміністративно-територіальні утворення в інших країнах:	В Ірані: Зенджан, Південний Азербайджан \| В Монголії: Баян-Улегейський аймак \| В Китаї: Сіньцзян-Уйгурський автономний район \| В Молдові: Гагаузія \| В Росії: Республіка Алтай • Башкортостан • Дагестан • Кабардино-Балкарська Республіка • Карачаєво-Черкесія • Саха (Якутія) • Татарстан • Тува • Хакасія • Чувашія \|
Найвідоміші історичні держави²:	Ак-Коюнлу • Астраханське ханство • Алаш-Орда • Бухарське ханство • Східний Туркестан • Кокандське ханство • Османська імперія • Хівінське ханство • Тюркський каганат • Аварський каганат • Монгольська імперія • Велика Булгарія • Хазарський каганат • Волзька Булгарія • Уйгурський каганат • Карлукський каганат • Кимакський каганат • Караханідська держава • Конійський султанат • Золота Орда • Чагатайський улус • Кок-Орда • Узбекське ханство • Казаське ханство • Сибірське ханство •
1 Турецька Республіка Північного Кіпру визнана лише Туреччиною \| 2 Неповний суб'єктивний список

п • о • р Рада Європи
Країни-члени	Австрія • Азербайджан • Албанія • Андорра • Бельгія • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Великобританія • Вірменія • Греція • Грузія • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Кіпр • Іспанія • Італія • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Македонія • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Польща • Португалія • Росія • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Швейцарія • Швеція • Чорногорія
Країни-спостерігачі	Ватикан • Ізраїль • Канада • Мексика • США • Японія

п • о • р Співдружність Незалежних Держав (СНД)
Дійсні члени	Азербайджан • Вірменія • Білорусь • Казахстан • Киргизстан • Молдова • Росія • Таджикистан • Узбекистан
Спостерігачі	Туркменістан
Учасники (незатверджені члени)	Україна
Колишні члени	Грузія

п • о • р ГУАМ
Країни-члени	Азербайджан • Грузія • Молдова • Україна
Країни-спостерігачі	Латвія • Туреччина
Колишні члени	Узбекистан