Азербайджан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Азербайджан
Azərbaycan Respublikası

Прапор Азербайджану Герб Азербайджану
Прапор Герб
Девіз: «Odlar Yurdu (Країна вогнів)»
Гімн: Azərbaycan Respublikasının Dövlət Himni
Розташування Азербайджану
Столиця
(та найбільше місто)
Баку
40°22′ пн. ш. 49°53′ сх. д. / 40.367° пн. ш. 49.883° сх. д. / 40.367; 49.883
Офіційні мови азербайджанська
Державний устрій Президентська республіка
 - Президент Ільхам Алієв
 - Прем'єр-міністр Артур Расізаде
Незалежність від СРСР 
 - Проголошено 30 серпня 1991 
Площа
 - Загалом 86 600 км² (112)
 - Води (%) 1,6%
Населення
 - оцінка 2011 р. 9 164 600[1] (89)
 - перепис 1999 р. 7 953 438
 - Густота 106/км² (81)
ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка
 - Повний $94,318,000,000[2] (87)
 - На душу населення $10,340[2] (88)
ВВП (номінальний) 2011 р., оцінка
 - Повний $72,189 billion[2] (77)
 - На душу населення $7,914[2] (88)
ІРЛП  (2007) 0,746 (середній) (98)
Валюта Манат (AZM)
Часовий пояс  (UTC+4)
 - Літній час (UTC+5)
Домен інтернету .az
Телефонний код +994

Азербайджа́н, офіційно Азербайджа́нська Респу́бліка (азерб. Azərbaycan Respublikası) — держава на перетині Південно-східної Європи та Західної Азії, на узбережжі Каспійського моря. Межує на півночі з Росією, на заході з Вірменією, Грузією, Туреччиною, на півдні з Іраном. Країна є членом ООН, ГУАМ та СНД.

Географія[ред.ред. код]

Супутниковий знімок території Азербайджану, березень 2003 року

Азербайджан розташований загалом в субтропічному поясі і витягнутий з північного-заходу на південний-схід в бік Каспійського моря. Азербайджан — гірська країна, де високі хребти і плоскогір'я поєднуються з рівнинами і низовинами. Біля 60% всієї території займають гори, а 40% — низовини (Куро-Араксинська низовина).

Територія Азербайджанської Республіки становить 86.6 тис. км 2, населення 9 000 000. За інформацією ООН, Азербайджанська Республіка займає 0,06% території світу, власну вагу у всесвітньому виробництві продукції та послуг складає 0,03%, а частка в міжнародній торгівлі становить 0,01%[3].

Рельєф[ред.ред. код]

У рельєфі виділяють 5 частин:

Геологія та корисні копалини[ред.ред. код]

Докладніше дивіться: Геологія Азербайджану, Сейсмічність Азербайджану.

Країна багата на корисні копалини. Є нафта (найбільше її на Апшеронському півострові та під дном Каспійського моря), газ, алуніти, залізна руда, мідь, поліметалеві руди, кам'яна сіль та інше. Понад 600 мінеральних джерел (найбільше відомі: Істісу типу «Карлові Вари», Бадамлинські типу «Нарзан», Сураханські). На Сході від Кіровабада розташоване єдине у світі родовише лікувальної нафти — Нафталан.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат країни різноманітний, загалом субтропічний:

  • На Куро-Араксинській низовині — сухий субтропіч. (січень +1 °C, липень +26 °C; опадів 200–400 мм на рік);
  • На Ленкоранській низовині — вологий субтропічний, з опадами 1 400—1 700 мм;
  • У передгірських і гірських районах — помірний, помірно холодний і холодний (пересічна температура січня від 0 °C до —10 °C; липня — від +20 °C до +10 °C і нижче, опадів — від 400 до 1 300 мм).

Гідрологія[ред.ред. код]

Країна малих гірських рік (понад 1000). Більшість з них належать басейну Кури. В Азербайджані протікають найбільші річки Кавказу — Кура з притоками Араксом (на кордоні з Іраном) і Алазані, які використовуються для зрошення і одержання гідроенергії. В Азербайджані налічується понад 250 озер, найбільші з них: Хаджікабюль (16 км²) і Беюкшор (10 км²).

Ґрунти і рослинність[ред.ред. код]

Ґрунти і рослинність різноманітні. В низовинах переважно сіроземи й лучні ґрунти, солончаки з напівпустельною та степовою рослинністю, вище, до 500 м, — каштанові; на схилах гір, до 2 000—2 200 м, — бурі гірськолісові з широколистяними лісами (бук, граб, дуб). Особливо розвинута лісова рослинність на південних схилах Головного Кавказького хребта. Вище 2 000—2 200 м — гірськолучні ґрунти й субальпійські та альпійські луки, яйлаги — літні пасовища. На Ленкоранській низовині жовтоземні субтропічні ґрунти, які використовують для вирощування чаю, цитрусових та ін. На схилах Талишу район вологих субтропіків. В широколистяних лісах зустрічаються релікти третинного часу (залізне дерево, дуб каштанолистий, дзелква, шовкова акація та ін.). В Азербайджані налічується понад 400 видів дерев і чагарників.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Див. також: Список ссавців Азербайджану

Сучасна фауна країни налічує до 12 000 видів, з них безхребетних понад 10 тис., птахів 343, ссавців 92, прісноводних риб 88 видів та ін. В степах і напівпустелях, болотах, тугаях водяться численні гризуни, гієна, антилопа-джейран, вовк, шакал, дика свиня, наземні черепахи; в гірських лісах — бурий ведмідь, рись, сарна, олень, куниці, дятли. На Ленкоранській низовині багато водяних і чорних щурів, зустрічаються дика свиня, лісовий кіт, багато птахів. Колись тигр заходив з Ірану. У лісах Талишу — леопард, рись, борсук, у високогір'ях — дагестанська коза, сарна, грифи. Каспійське море багате на рибу. З цінних порід присутня білуга, севрюга, лосось, каспійські оселедці і тюлька, короп та інші. З ссавців у морі  присутні лише каспійський тюлень.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше дивіться: Історія Азербайджану

Походження назви[ред.ред. код]

Азербайджан — «земля вогню» (від пожеж на поверхні стародавніх нафтових басейнів). Антична назва Atropatene арабською вимовлялася як Азербайджан.

XX століття[ред.ред. код]

Азербайджан став незалежною республікою в 1918 році. Червона армія увійшла в республіку у 1920. З 1936 року Азербайджан став окремою союзною республікою СРСР. Конфлікт з Вірменією з приводу Нагірного Карабаху викликав заворушення в 19881989 роках. Радянські війська були введені в Баку, щоб відновити порядок. У 1990 році введено надзвичайний стан. У 1991 лідери Азербайджану підтримали путчистів у Москві (ДКНС). Після їх провалу Азербайджан оголосив себе незалежним. Було підписано і знову порушено перемир'я в Нагірному Карабасі, останній оголосив про свою незалежність. У грудні 1991 Азербайджан увійшов до складу СНД. У 1992 став членом ООН і приєднався до Конференції з безпеки співробітництва. Знову відновилася війна у Нагірному Карабасі. Президент Ельчибей поступився місцем колишньому лідерові Комуністичної партії Азербайджану Гейдару Алієву, а Сурет Гусейнов у 1993 очолив уряд, став прем'єр міністром.

Війна в Карабаху[ред.ред. код]

В ході кривавого конфлікту, що почався в 1990-х між вірменами і азербайджанцями з питання приналежності Нагірного Карабаху, Баку втратив контроль не тільки над Нагірним Карабахом, але і прилеглими до нього сімома районами — Агдамом, Джебраїлом, Фізулі, Кяльбаджаром, Лачином, Зангеланом і Губадли. В результаті війни загинуло більше 25 тис. чоловік. Близько мільйона азербайджанців стали біженцями і вимушеними переселенцями.

Рада Безпеки ООН в своїх резолюціях № 822 від 30 квітня 1993 року, № 853 від 29 липня 1993 року, № 874 від 14 жовтня 1993 року і № 884 від 12 листопада 1993 року засудила окупацію території Азербайджану. Рада Безпеки зажадала також негайного, повного і беззастережного виведення вірменських озброєних формувань з окупованих територій. Вже 12 травня 1994 року між Азербайджаном і Вірменією було підписано угоду про припинення вогню.

В даний час на території Нагірного Карабаху, існує невизнана Нагірно-Карабаська республіка, що має тісні економічні і військово-політичні зв'язки з Вірменією. У самопроголошеній державі, проживає 140 тис. чоловік, переважно етнічних вірменів. Азербайджан домагається відновлення свого контролю над Нагірним Карабахом.

Державний устрій[ред.ред. код]

Ільхам Алієв, президент Азербайджану

Азербайджанська держава — демократична, правова, світська республіка, що розвивається на засадах економічних ринкових відносин. У Республіці державна влада обмежується у внутрішніх питаннях тільки правом, а в зовнішніх — тільки положеннями, що випливають з міжнародних договорів, учасником яких вона є.

Державна влада організується на основі принципу розподілу влади:

  • Виконавча влада належить Президенту Азербайджанської Республіки. Посада введена у 1991 році. Президент обирається на загальних виборах таємним голосуванням на 5 років. Нинішній президент Азербайджану — Ільхам Алієв. Вищий орган виконавчої влади — Кабінет міністрів, що призначається президентом, а також затверджується Міллі-Меджлісом. Дії органів влади регламентуються Конституцією республіки, прийнятою на референдумі в листопаді 1995.
  • Судову владу здійснюють суди. Законодавча, виконавча і судова влади взаємодіють відповідно до положень Конституції Азербайджанської Республіки і незалежні в межах своїх повноважень. Судова система країни загалом близька до тієї, що існувала в колишньому СРСР. Вищим судовим органом є Верховний суд, що обирається парламентом на п'ятирічний термін. До складу Суду входять палати по карних і цивільних справах. Судочинство здійснюють місцеві суди.

Законодавство Азербайджанської Республіки

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Територіально Азербайджан поділяється на 59 районів (множина азерб. rayonlar, однина азерб. rayon), 11 міст (множина азерб. şəhərlər, однина азерб. şəhər) і 1 автономну республіку (азерб. азерб. muxtar respublika) — Нахічеваньську Автономну Республіку. Автономія Нагірного Карабаху була офіційно ліквідована в 1991 році. Фактично більша частина території автономії непідконтрольна центральній владі.

Політичні партії[ред.ред. код]

Після лютого 1988, коли почалася війна з Вірменією через Нагірний Карабах, на хвилі вірмено-азербайджанського конфлікту виникло кілька політичних партій і груп. Одночасно з розпадом СРСР стався крах Комуністичної партії Азербайджану. 14 вересня 1991 році на XXIII надзвичайному з'їзді була прийнята резолюція про її саморозпуск. Проте багато колишніх комуністів зберегли керівні посади в уряді, державних і місцевих органах влади. У 1992 році був ухвалений Закон про політичні партії. Зараз діють понад 30 партій. З 1995 року провідною політичною силою країни стала партія «Новий Азербайджан» під керівництвом Гейдара Алієва. Їй належить більшість місць в парламенті.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Азербайджанська Республіка налагодила дипломатичні відносини зі 160 країнами світу. В Азербайджані , в Баку діють 38 посольств , 2 головних консульства , 12 представництв міжнародних організацій , 7 почесних консульств . У республіці також акредитовані керівники 43 дипломатичних представництв , резиденції яких знаходяться в інших містах Азербайджану (Маммедьяров). Налагодження політико- дипломатичних та економічних відносин з країнами - членами цієї організації - Саудівською Аравією , Об'єднаними Арабськими Еміратами , Кувейтом , Катаром , Обманом і Бахрейном займає особливе місце у зовнішній політиці Азербайджану — в межах об'єднання ССАГПЗ (1981)[4] .

Основні дипломатичні відносини Азербайджан підтримує з Ізраїлем, Іраном, Казахстаном, США, Росією, Туреччиною, Італією. Азербайджан бере участь у багатьох світових і регіональних міжнародних організаціях:

ООН;

ОБСЄ;

СНД;

Рух неприєднання;

ГУАМ;

Організація економічного співробітництва;

Організація чорноморського економічного співробітництва;

Організація Ісламського співробітництва;

Тюркська рада;

Програма НАТО "Партнерство заради миру".

Посольство України[ред.ред. код]

Посол: Міщенко Олександр Павлович Надзвичайний і Повноважний Посол України в Азербайджанській Республіці.

    1. 2##
      телефон:(8-10-99412) 449-40-95

Економіка[ред.ред. код]

Докладніше дивіться: Економіка Азербайджану

Азербайджан — індустріально-аграрна держава, основний нафтогазовидобувний район Закавказзя. Основні галузі економіки: нафто- і газовидобувна, нафтопереробна, обладнання для нафтовидобутку, рудовидобувна, чорна і кольорова металургія, цементна, хімічна і нафтохімічна, текстильна, машинобудування (нафтопромислове обладнання, електронна, електротехнічна, приладобудівна, харчосмакова промисловість).

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. ВВП на 2001 рік становило $3,4 млрд, темп його зростання — 10%, на душу населення припадає $431. Прямі закордонні інвестиції (2000 рік) — $748 млн. Імпорт — $3,3 млрд (головним чином Росія — 21,9%; Туреччина — 13,8%; США — 8,0%; Іран — 4,6%; Німеччина — 4,5%). Експорт (нафта і нафтопродукти — до 91% експорту) — $1,2 млрд (головним чином Італія — 33,7%; Росія — 8,9%; Туреччина — 7,4%; Грузія — 2,6%; Іран — 2,4%).

Нафтогазова промисловість[ред.ред. код]

Ключовий сектор економіки — нафтогазовий (58% від ВВП). У структурі паливної промисловості нафта і газ займають основне місце. Нафтопродукти у великій кількості експортуються.

Розвідані запаси газу в Азербайджані складають близько 1,5 трильйонів кубометрів газу, найбільше відоме родовище «Шах-Деніз» — запаси понад 1,2 трильйонів кубометрів. При цьому в 2007 році країна видобувала лише 28 мільярдів кубометрів.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Другим важливим сектором азербайджанської економіки є сільське господарство. На сільськогосподарські землі припадає 46% загальної площі країни (близко 50% з них пасовища). Вирощують зернові, технічні (бавовник, тютюн), субтропічні (ґранат, чай, цитрусові, хурма) культури, виноград. Виробляють натуральний шовк.

Дивіться також: Виноробство в Азербайджані

Транспорт[ред.ред. код]

Транспорт — залізничний, автомобільний, розвинений трубопровідний. Баку — основне портове місто і перевалочний пункт для нафти, нафтопродуктів, лісу. Найбільші міста Азербайджану пов'язані з Баку і між собою. В Баку є міжнародне летовище.

Дивіться також: Корисні копалини Азербайджану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Азербайджану, Гірнича промисловість Азербайджану.

Населення[ред.ред. код]

Демографічна крива Азербайджану (в тисячах).

Населення країни становить 9 164 600 чоловік (станом на 2011 рік)[1]

Етнічний cклад Чисельність Відсоток
азербайджанці 8 152 405 95%[5]
дагестанці (лезгини, аварці, цахури, хіналугці, будухі) 542 100 2,7%
росіяни 151 700 1,8%
талиші 75 800 0,9%
євреї 8 000 0,09%
Інші: 85 000 1%

Згідно з статистичними даними, у 2001 році діти й підлітки у віці до 15 років становили 32% населення, група економічно активного населення (чоловіки у віці 16—62 років, жінки — 16—57 років) — 59%, люди пенсійного віку — 9%.

Високий рівень приросту населення був характерний для Азербайджану в період з 1979 по 1989 роки і становив 1,7% на рік. У 1990-х роках темпи приросту населення сповільнилися: з 1991 по 1998 рр. вони оцінювалися в 0,5—0,7% на рік, у 2001 становили 0,4%. Згідно з даними 2001 року, тривалість життя — 63 роки (58,6 років — для чоловіків і 67,5 — для жінок). Дитяча смертність — 83,08 немовлят на 1000 новонароджених.

51% населення країни проживає в містах, причому більше половини з них зосереджені у Великому Баку і Сумгаїті. Населення Баку становить 1,817 млн осіб, а всього столичного регіону — 2,072 млн. Другим за кількістю населення містом країни є Гянджа — 301,4 тис., третім — Сумгаїт — 288,4 тис. чоловік. Інші великі міста — Мінгечаур, Ширван, Нахчевань, Ленкорань.

Демографія[ред.ред. код]

  • 1990 — 7 145 600 чоловік,
  • 2010 — 9 000 000 чоловік.[6]

Культура[ред.ред. код]

У країні працюють Азербайджанський державний музей килима і народного прикладного мистецтва імені Лятіфа Керімова, Азербайджанський державний музей мистецтв імені Рустама Мустафаєва, Азербайджанський державний музей музичної культури.

У 2011 році Нігяр Джамал разом з Ельдаром Гасимовим брали участь в азербайджанському відборі на Євробачення — Milli Seçim Turu 2010. Дует виграв конкурс з 11 очками, і це надало можливість Нігяр і Ельдару представити Азербайджан на пісенному конкурсі Євробачення 2011, який проходив у травні 2011 року в Дюссельдорфі, Німеччина. Дует здобув переконливу перемогу, отримавши 221 бал. Тоді по 12 балів віддали Азербайджану — Росія, Туреччина, Мальта; 10 балів — Україна, Сан-Марино, Хорватія, Румунія, Молдова.

Пісня «Running Scared» написана шведською авторською командою — Стефаном Орном, Сандрой Б'юрман і Аяном Фаргухансоном. Цей же гурт написав пісню для іншої виконавиці від Азербайджану на «Євробаченні» — Сафурі Алізаде («Drip Drop»).

Наука[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Азербайджан насамперед відомий своїми борцями у греко—римському і вільному стилях, дзюдоїстами і боксерами. Усі вони на Літніх Олімпійських іграх у Пекіні 2008 року здобули 7 медалей — золото, 2 срібла і чотири бронзи.

Золоті медалі 1. Ельнур Маммадлі Дзюдо 73 кг Чоловіки

Срібні медалі 1. Віталій Рахімов Греко—римська боротьба 60 кг Чоловіки 2. Ровшан Байрамов Греко—римська боротьба 55 кг Чоловіки

Бронзові медалі 1. Мовлуд Міралієв Дзюдо 100 кг Чоловіки 2. Марія Стадник Вільна боротьба 48 кг Жінки 3. Хетаг Газюмов Вільна боротьба 96 кг Чоловіки 4. Шахін Імранов Бокс Напівлегка вага Чоловіки

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б The International Population Day, The demographic situation in Azerbaijan, The State Statistical Committee of the Republic of Azerbaijan, 11 July 2011
  2. а б в г «Azerbaijan:Report for Selected Countries and Subjects». International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2011-04-12. 
  3. Хатира Гусейнова (Азербайджан) Особенности развития регионов Азербайджана
  4. Техран Гусейнова (Азербайджан) Налаживание дипломатических связей между членамисовета сотрудничества Азербайджанской Республики с арабскими государствами Персидского залива (ССАГПЗ)
  5. https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/aj.html
  6. http://www.azstat.org/press_reliz.php?id=996

Посилання[ред.ред. код]


Азербайджан Це незавершена стаття про Азербайджан.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.