Дігамма

Грецька абетка
Α α — альфа	Β β — бета
Γ γ — гамма	Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон	Ζ ζ — дзета
Η η — ета	Θ θ — тета
Ι ι — йота	Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда	Μ μ — мю
Ν ν — ню	Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон	Π π — пі
Ρ ρ — ро	Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау	Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі	Χ χ — хі
Ψ ψ — псі	Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дігамма	Ϛ ϛ — стігма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϸ ϸ — шо	Ϙ(Ϟ) — коппа
Ϡ(Ͳ) — сампі

Ϝϝ, Ͷͷ (Дігамма, вав дав.-гр. δίγαμμα, ϝαυ) — шоста буква архаїчного грецького алфавіту. Як і Іпсилон (Υ, υ), походить від фінікійської букви — «вав». Означала звук [w], який до VIII століття до н.е. випав з грецької вимови і перестав використовувався у письмі; з цієї причини буква в класичній 24-буквенній старогрецький алфавіт не входить. В давнину використовувалась у системі грецького алфавітного запису чисел із значенням 6, проте пізніше в цій ролі була замінена лігатурою «стігма» (Ϛ, ϛ) через те, що мала схожу форму. От дігамми пішла латинська буква F, а також одна з клавдієвих букв.

Назва «дігамма» (грец. δίγαμμα), пов'язана з формою букви («подвійна гамма»). Проте спочатку, ймовірно, вона називалася «вав» (грец. ϝαῦ).

У математиці дігамма-функція — це логарифмічна похідна гамма-функції. Дігамма-функцію інколи позначають F, але частіше — Ψ.