Діденко Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Діденко.
Діденко Олександр Миколайович
Народився 5 травня 1949(1949-05-05) (74 роки)
Руликів, Васильківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність економіст
Галузь державне управління[d]
Alma mater Київський університет
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Посада Постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим
Партія Політична партія «Сила і честь»
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений економіст України
Заслужений економіст України

Олекса́ндр Микола́йович Діде́нко (5 травня 1949, Руликів) — український державний діяч. Заслужений економіст України (2004)[1]. Постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим. Кандидат економічних наук. Перший заступник Голови ВГО «Сила і Честь».[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 5 травня 1949 року в селі Руликів Васильківського району Київської області. У 1977 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка.

У 1976—1983 рр. — завідувач відділу, заступник секретаря парткому Держпостачання України.

У 1983—1984 рр. — директор Київської філії Всесоюзного інституту Держпостачання СРСР.

У 1984—1991 рр. — інструктор, консультант ЦК Компартії України.

У 1991—1996 рр. — заступник директора Українського відділення Міжнародного центру наукової культури «Всесвітня лабораторія», директор наукової установи.

У 1996—2002 рр. — завідувач відділу, заступник керівника Головного управління організаційно-кадрової роботи та взаємодії з регіонами України Адміністрації Президента України.

З червня 2002 по грудень 2004 рр. — Постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим[3][4].

З грудня 2004 по квітень 2005 рр. — Перший заступник міністра економіки і з питань європейської інтеграції України[5][6].

У 2005—2006 рр. — керівник Секретаріату, член Президії партії «Трудова Україна».

Перший заступник голови ВГО «Сила і Честь» (організаційна робота, робота з об'єднаннями громадян), куратор Вінницького, Чернігівського обласних осередків.[7]

Має низку публікацій з проблем розвитку малого підприємництва. Плідно працював над проектами документів щодо адміністративно-територіального устрою України і реорганізації органів державного управління та місцевого самоврядування.

Кандидат у народні депутати від партії «Сила і честь» на парламентських виборах 2019 року, № 29 у списку[8].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ст.[9],
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України[10]
  • відзнаки міністерств і відомств України

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 5 травня 2004 року № 505/2004 «Про присвоєння О. Діденку почесного звання "Заслужений економіст України"»
  2. ↑ Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  3. ↑ Указ Президента України від 26 червня 2002 року № 584/2002 «Про призначення О. Діденка Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим»
  4. ↑ Указ Президента України від 30 грудня 2004 року № 1584/2004 «Про звільнення О. Діденка з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим»
  5. ↑ Указ Президента України від 30 грудня 2004 року № 1585/2004 «Про призначення О. Діденка першим заступником Міністра економіки та з питань європейської інтеграції України - керівником апарату»
  6. ↑ Указ Президента України від 15 квітня 2005 року № 640/2005 «Про відставку першого заступника Міністра економіки та з питань європейської інтеграції України - керівника апарату О. Діденка»
  7. ↑ ВГО «Сила і Честь». Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  8. ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 19 липня 2019.
  9. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 1999 року № 1050/99 «Про відзначення нагородами України»
  10. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 2004 року № 585 «Про нагородження Діденка О.М. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».

Посилання[ред. | ред. код]

 
Валерій Горбатов (1994—1996) • Дмитро Степанюк (1996—1997) • Василь Кисельов (1997—1999) • Анатолій Корнійчук (1999—2002) • Олександр Діденко (2002—2005) • Володимир Куліш (2005—2006) • Геннадій Москаль (2006—2007) • Віктор Шемчук (2007) • Володимир Хоменко (2007) • Леонід Жунько (2008—2010) • Сергій Куніцин (2010) • Володимир Яцуба (2011) • Віктор Плакіда (2011—2014) • Сергій Куніцин (2014) • Наталія Попович (2014—2017) • Борис Бабін (2017—2018) • Ізет Гданов (2018—2019) в.о. • Антон Кориневич (2019—2022) • Таміла Ташева (з 2022)
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діденко_Олександр_Миколайович&oldid=39842563