Економічна інформатика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Виконала студентка групи ОА-12

Прокопів Іванна

Мови програмування[ред.ред. код]

Мови програмування — це алгоритмічні мови, призначені для опису алгоритмів[1], що орієнтовані для виконання на комп’ютері, або система позначень для точного опису алгоритму, який треба виконати за допомогою комп’ютера. Мова програмування, як і будь-яка інша мова, являє собою набір символів (алфавіт), систему правил складання базових конструкцій мови (синтаксис) та правила тлумачення мовних конструкцій (семантика). Ця система позначень і правил призначена для одноманітного і точного запису алгоритму. Алфавіт, синтаксис і семантика — три основні складові мов програмування.

Мо́ва програмува́ння (англ. Programming language) — це штучна мова, створена для передачі команд машинам, зокрема комп'ютерам. Мови програмування використовуються для створення програм, котрі контролюють поведінку машин, та запису алгоритмів.

З часу створення перших програмованих машин було створено понад дві з половиною тисячі мов програмування.Щороку їх кількість поповнюється новими. Деякими мовами вміє користуватись тільки невелике число їх власних розробників, інші стають відомі мільйонам людей. Професійні програмісти зазвичай застосовують в своїй роботі декілька мов програмування.

Класифікація мов програмування:

• Машинно-орієнтовані мови - мови, орієнтовані на певний набір команд процесора - Асемблери. До недоліків відносяться мала переносимість і важка читабельність, мала функціональна можливість. До переваг - швидкість і розмір, використання "недокументованих" можливостей процесора.

• Мови професійної спрямованості й наукових розрахунків - Фортран (математичні розрахунки), Кобол (економічні задачі), Алгол (наукові розрахунки). Такі мови мають вузьке застосування, але у своїй області вони забезпечують розроблювача потужними функціональними можливостями.

• Універсальні процедурні мови - Бейсік, Паскаль, С, РL/1, Ада. Універсальні мови відрізняються високою функціональністю й формальністю (відходом від машинної логіки). Вони все більше наближені до природних мов. На них можна створювати будь-який клас задач - ігрові, навчальні, прикладні, системні додатки тощо.

• Об'єктно-орієнтовані мови - мови, що прийшли на зміну процедурним мовам - С++, Оbject Раsсаl. Підтримуючи традиції й можливості процедурних мов, об'єктно-орієнтовані мови додають новий, полегшуючий процес створення великих і професійних програм.

• Декларативні мови програмування - Lisp, Рrolog - мови створення програм зі штучним інтелектом - експертні системи, інформаційні системи, розпізнавання образів тощо.

• Мови розробки й підтримки баз даних - FохРго, FохВаsе, Dbase. Ці мови побудовані на універсальних алгоритмічних мовах.

• Мови програмування для мережі Internet - Java, РНР, Регl, НТМL. Основне призначення мов - швидка і якісна організація інтерфейсу користувача, доступу до інформації, забезпечення безпеки роботи в мережі.

• Макромови - вузькоспеціалізовані мови, створювані в рамках конкретних додатків для їхньої автоматизації - VВА, 1С тощо.

Література[ред.ред. код]