Електрокорозія
Електрокоро́зія (рос.электрокоррозия; англ. electrocorrosion; нім. Elektrokorrosion f) — корозія під дією зовнішнього джерела струму або блукаючого (мандрівного) струму.
Проявляє себе найчастіше на металевих трубопроводах у вигляді наскрізної корозії. Від блукаючих струмів на металевих частинах (рейках, трубах тощо) виникає позитивний потенціал, який і руйнує метал.
Захист від електрокорозії[ред. | ред. код]
Всі способи захисту від ґрунтової електрокорозії, полягають у знятті з трубопроводів позитивного потенціалу відносно землі. Для цього вживають таких заходів:
1 Зрівнюють потенціали рейки — труба.
2. Підключають метал з негативним потенціалом відносно заліза (магнієво — цинко — алюмінієва суміш).
3. Заземлюють на виході із землі. Подають від стороннього джерела постійну напругу, мінус на трубу, плюс на окремий заземлювач.
4. Використовують ізоляційні вставки.
Див. також[ред. | ред. код]
- Гальванічна пара
- Корозія
- Катодний захист
- Анодний захист
- Корозійна стійкість
- Корозія трубопроводів
- Струм витоку
Література[ред. | ред. код]
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Електрокорозія [Архівовано 3 грудня 2011 у Wayback Machine.]