Ехо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ехо (Ἠχώ)
Alexandre Cabanel - Echo.jpg
'
німфа
Міфологія: Давньогрецька
Місцевість: Стародавня Греція
Брати/сестри: Німфи
Чоловік: Пан
Пов'язані персонажі Зевс, Наркіс
Зображення у Вікісховищі?

Е́хо (грец. Ἠχώ / Echo) — німфа, уособлення відлуння, що його чути в горах та лісах. За одним із переказів, Ехо покохав Пан. Але за те, що вона віддала перевагу Сатирові, Пан намовив пастухів, і вони роздерли німфу. За іншою версією, Ехо закохалася в Наркіса, який був до неї байдужий; від страждань неподіленого кохання вона так висохла, що залишився тільки її голос. Існував також міф про те, як ревнива Гера розшукувала свого зрадливого чоловіка серед німф, а Ехо своїми розмовами відвертала увагу богині; за це Гера позбавила її членоподільної мови. Відтоді Ехо може повторювати лише закінчення почутих слів.

За однією легендою, Ехо була закохана в лісове божество Пана, і у них була спільна дочка — Ямба, на честь якої названо віршований розмір ямб. Згадка Ехо як подруги Пана є у Поліена[1]. За Феокритов, Ехо — «чадо ефіру і голосу», кохана Пана[2]; або дочка Пана, яка допомогла йому перемогти ворогів[3]. За версією, була закохана в Сатира[4].

За версією Ехо була німфою, яку прокляла дружина верховного бога грецького пантеону Зевса Гера. Ехо відволікала Геру, коли Зевс зраджував їй з німфами (або це покарання спіткало Ехо за те, що одного разу вона відвернула Зевса своєю розмовою).

З волі Гери, Ехо була позбавлена власного голосу і не могла починати розмову першою. Більш того, вона могла лише повторювати останні слова того, хто заговорив з нею. За легендою, Ехо закохалася в Нарциса, однак, не будучи здатною говорити з ним, померла від нерозділеного кохання, і від неї залишився лише її голос і кістки, що стали камінням [5]. У міфі про німфу Ехо відбилися спроби древніх пояснити фізичне явище відлуння, що полягає в багаторазовому відбитті звукових хвиль.

Ехо згадана у Піндара як посланниця до Персефони[6]. Див Орфічні гімни XI 9.

У трагедії Евріпіда «Андромеда» з її участю була побудована сцена [7].

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

На честь божества названо астероїд 60 Ехо.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Полиэн. Стратегемы I 2
  2. Феокрит. Свирель 6, 17-20; Лукиан. Разговоры богов 22, 4; Нонн. Деяния Диониса II 119
  3. Ватиканский аноним. О невероятном 11
  4. Мосх. Стихотворения II
  5. Овидий. Метаморфозы III 356—401
  6. Пиндар. Олимпийские песни XIV 20
  7. Аристофан. Женщины на празднике Фесмофорий 1019, 1059; Примечания В. Н. Ярхо в кн. Еврипид. Трагедии. М., 1998. В 2 т. Т.1. С.628