Ехо
| Ехо (Ἠχώ) | |
|---|---|
 ' німфа |
|
| Міфологія: | Давньогрецька |
| Місцевість: | Стародавня Греція |
| Брати/сестри: | Німфи |
| Чоловік: | Пан |
| Пов'язані персонажі | Зевс, Наркіс |
| Зображення у Вікісховищі? | |
Е́хо (грец. Ἠχώ / Echo) — німфа, уособлення відлуння, що його чути в горах та лісах. За одним із переказів, Ехо покохав Пан. Але за те, що вона віддала перевагу Сатирові, Пан намовив пастухів, і вони роздерли німфу. За іншою версією, Ехо закохалася в Наркіса, який був до неї байдужий; від страждань неподіленого кохання вона так висохла, що залишився тільки її голос. Існував також міф про те, як ревнива Гера розшукувала свого зрадливого чоловіка серед німф, а Ехо своїми розмовами відвертала увагу богині; за це Гера позбавила її членоподільної мови. Відтоді Ехо може повторювати лише закінчення почутих слів.
За однією легендою, Ехо була закохана в лісове божество Пана, і у них була спільна дочка — Ямба, на честь якої названо віршований розмір ямб. Згадка Ехо як подруги Пана є у Поліена[1]. За Феокритов, Ехо — «чадо ефіру і голосу», кохана Пана[2]; або дочка Пана, яка допомогла йому перемогти ворогів[3]. За версією, була закохана в Сатира[4].
За версією Ехо була німфою, яку прокляла дружина верховного бога грецького пантеону Зевса Гера. Ехо відволікала Геру, коли Зевс зраджував їй з німфами (або це покарання спіткало Ехо за те, що одного разу вона відвернула Зевса своєю розмовою).
З волі Гери, Ехо була позбавлена власного голосу і не могла починати розмову першою. Більш того, вона могла лише повторювати останні слова того, хто заговорив з нею. За легендою, Ехо закохалася в Нарциса, однак, не будучи здатною говорити з ним, померла від нерозділеного кохання, і від неї залишився лише її голос і кістки, що стали камінням [5]. У міфі про німфу Ехо відбилися спроби древніх пояснити фізичне явище відлуння, що полягає в багаторазовому відбитті звукових хвиль.
Ехо згадана у Піндара як посланниця до Персефони[6]. Див Орфічні гімни XI 9.
У трагедії Евріпіда «Андромеда» з її участю була побудована сцена [7].
Література [ред.]
Див. також [ред.]
На честь божества названо астероїд 60 Ехо.
Примітки [ред.]
- ↑ Полиэн. Стратегемы I 2
- ↑ Феокрит. Свирель 6, 17-20; Лукиан. Разговоры богов 22, 4; Нонн. Деяния Диониса II 119
- ↑ Ватиканский аноним. О невероятном 11
- ↑ Мосх. Стихотворения II
- ↑ Овидий. Метаморфозы III 356—401
- ↑ Пиндар. Олимпийские песни XIV 20
- ↑ Аристофан. Женщины на празднике Фесмофорий 1019, 1059; Примечания В. Н. Ярхо в кн. Еврипид. Трагедии. М., 1998. В 2 т. Т.1. С.628
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ехо |
