Жанна Еррі
| Жанна Еррі | |
|---|---|
| фр. Jeanne Herry | |
 Жанна Еррі, 2015 | |
| Дата народження | 19 квітня 1978[1] (46 років) |
| Місце народження | Франція |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | акторка, кінорежисерка, сценаристка |
| Роки активності | 1990—наш час |
| IMDb | ID 0380831 |
 Жанна Еррі у Вікісховищі | |
Жа́нна Еррі́ (фр. Jeanne Herry; нар. 19 квітня 1978, Франція) — французька акторка, кінорежисерка та сценаристка.
Біографія[ред. | ред. код]
Жанна Еррі народилася 19 квітня 1978; вона є дочкою співака Поля-Алена Леклера, відомого як Жульєн Клер[fr] та акторки Сільветт Еррі, більше відомої за артистичним псевдонімом Міу-Міу.[2] Своє раннє дитинство провела з батьками та старшою сестрою Анжель[fr] в департаменті Йонна. Батьки Жанни розлучилися коли їй було 5 років. Після здобуття економічної освіти вона навчалася в Міжнародній театральній школі в Лондоні та в Національній консерваторії музики і танцю.[3]
Після навчання Жанна Еррі почала акторську кар'єру, поєднуючи роботу в театрі, де вона грає на сцені та виступає як режисер-постановник, у телевізійних фільмах, короткометражках та повнометражних художніх фільмах.[3]
У 2009 році Жанна Еррі дебютувала як кінорежисерка короткометражним фільмом «Ходити». У листопаді 2013 року вона випустила свій перший повнометражний фільм «Вона його обожнює» за участю Сандрін Кіберлен та Лорана Лафітта, який був номінований на французьку національну кінопремію «Сезар» в категоріях «Найкращий перший фільм» та «Найкращий оригінальний сценарій».[3][4]
Другий повнометражний фільм Жанни Еррі «Опіканець», що вийшов у 2018 році, був номінований в 7-ти категоріях на здобуття «Сезара» (у тому числі за найкращий фільм та найкращу режисерську роботу)[5][6], та в 4-х категоріях на премію «Люм'єр» за 2018 рік.[7]
Жанна Еррі є також автором автобіографічного роману «80 літ», виданого у 2005 році «Галлімаром» у серії «Haute Enfance».[3]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Жанна Еррі виховує двох дітей: сина Антуана (нар. 3 квітня 2007), чиїм батьком є редактор шоу «Le Grand Journal» на «Canal+» Франциск, та донька Марго, яка народилася наприкінці 2010 року.[3]
Фільмографія[ред. | ред. код]
Акторка[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1989 | ф | Милу в травні | Milou en mai | Франсуаза |
| 1991—2005 | с | Мегре | Maigret | Фелісі |
| 1995 | тф | Жінка під час буревію | Une femme dans la tourmente | Марі Руанне |
| 2004 | тф | Няня | La nourrice | Сесіль |
| 2004 | тф | На екрані через два роки | À cran, deux ans après | Летиція |
| 2005 | с | Секс у великому Парижі | Clara Sheller | друга майстриня |
| 2005 | ф | Габрієль | Gabrielle | Maid |
| 2006 | ф | Жан-Філіпп | Jean-Philippe | служниця |
| 2006 | кф | En compagnie des choses | Елен Оберлінк | |
| 2007 | кф | Дорога, ніч | La route, la nuit | |
| 2014 | ф | SMS | SMS | |
| 2015 | с | Десять відсотків | Dix pour cent | режисерка |
Режисер, сценарист[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 2009 | к/м | Ходити | Marcher |  |
|
| 2014 | Вона його обожнює | Elle l'adore | |
| |
| 2015 | т/с | Десять відсотків | Dix pour cent | |
|
| 2018 | Опіканець | Pupille | |
| |
| 2019 | Дрібні пластівці | Les petits flocons | |
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Кінофестиваль в Довілі | |||
| 2014 | Нагорода Мішеля д'Орнано | Вона його обожнює | Перемога |
| Премія «Сезар» | |||
| 2015 | Найкращий дебютний фільм | Вона його обожнює | Номінація |
| 2019 | Найкращий фільм | Опіканець | Номінація |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | ||
| Найкращий оригінальний сценарій | Номінація | ||
| Премія «Люм'єр» | |||
| 2015 | Найкращий дебютний фільм | Вона його обожнює | Номінація |
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| 2019 | Найкращий фільм | Опіканець | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| Міжнародний фестиваль франкомовного кіно в Намюрі | |||
| 2018 | Золотий Баярд за найкращий сценарій | Опіканець | Перемога |
| Приз Луї Деллюка | |||
| 2018 | Найкращий фільм | Опіканець | Номінація |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GeneaStar
- ↑ Miou-Miou et Jeanne Herry - Mères et filles à la ville... comme à l'écran !. AlloCiné.fr. 18 вересня 2014. Процитовано 20 вересня 2014.
- ↑ а б в г д Jeanne Herry, la deuxiéme fille de Julien Clerc. Julien-Clerc.net (фр.) . Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 31.01.2019.
- ↑ Sortir à Caen. Jeanne Herry : Du théâtre aux César. Ouest-France (фр.) . 02.02.2015. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 31.01.2019.
- ↑ César 2019 : la liste complète des nommés. RTBF (фр.) . 23.01.2019. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 23.01.2019.
- ↑ Fabien Lemercier. 10 nominations aux César pour Le Grand Bain et Jusqu’à la garde. Cineuropa (англ.) . 23.01.2019. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 24.01.2019.
- ↑ Fabien Lemercier. The nominees for the Lumières Awards unveiled. Cineuropa. 17.12.2018. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 05.01.2019.
- ↑ Нагороди та номінації Жанни Еррі на сайті IMDb (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жанна Еррі |
- Жанна Еррі на сайті IMDb (англ.)
|
