Засоби масової інформації Республіки Конго
Засоби масової інформації в Республіці Конго суворо обмежені багатьма факторами, включаючи широку неписьменність і економічну нерозвиненість.
Радіо[ред. | ред. код]
Конголезці покладаються в першу чергу на радіо для отримання інформації.[1] Це пов'язано з високим рівнем неписьменності. Доступ до інших форм ЗМІ за межами столиці поганий. Навіть Пуент-Нуар, друге за величиною місто та економічна столиця країни, не має власної місцевої газети.
Громадським радіо- і телемовником у Республіці Конго є Конголезьке радіодифузійне телебачення. Приватні радіо- і телевізійні станції дозволені. У країні є одне інформаційне агентство — Конголезьке інформаційне агентство, яке є державною установою.
Інтернет[ред. | ред. код]
Доступ до Інтернету дуже обмежений, а більшість громадян взагалі не мають доступу до комп'ютерів.[2]
Свобода слова[ред. | ред. код]
Свобода слова в Республіці Конго суворо обмежена. Під час національних виборів 2009 року низка репортерів провідних міжнародних ЗМІ, включаючи France 24, BBC та Radio France International, зазнали переслідувань, фізичних нападів з боку поліції та солдатів, а їхнє обладнання було конфісковане.[3]
Радіо[ред. | ред. код]
Телекомунікації[ред. | ред. код]
Інфраструктура стаціонарного телефонного зв'язку в Республіці Конго дуже обмежена; менш ніж 1 зі 100 громадян має стаціонарну телефонну лінію. Мобільний телефонний зв'язок швидко зростав, і до 2011 року понад 50 зі 100 громадян мали мобільні телефони. За оцінками, 245 000 громадян є користувачами Інтернету із загальної кількості населення понад 3 800 000.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Republic of the Congo: Media and Publishing. Encyclopædia Britannica. Процитовано 24 July 2017.
- ↑ Republic of Congo Media Sustainability Index (MSI). IREX. Архів оригіналу за 6 травня 2011. Процитовано 20 серпня 2011.
- ↑ Foreign journalists harassed during and after presidential poll. Reporters Without Borders. Архів оригіналу за 12 серпня 2011. Процитовано 20 серпня 2011.
- ↑ а б в Europa, 2004.
- ↑ а б в Republic of Congo Profile: Media. BBC News. Процитовано 24 July 2017.
- ↑ Republic of the Congo. CIA World Factbook. Процитовано 20 серпня 2011.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Manga Bekombo (1966). Brazzaville à l'heure de la télévision congolaise. Revue française de sociologie (фр.). 7 (2): 188—200. doi:10.2307/3319018. JSTOR 3319018 — через Persee.fr.
- Republic of the Congo: Directory: the Press. Africa South of the Sahara 2004. Regional Surveys of the World. Europa Publications. 2004. с. 323. ISBN 978-1857431834.
- Jonathon Green; Nicholas J. Karolides (2005). Republic of Congo. Encyclopedia of Censorship. Facts on File, Inc. с. 125. ISBN 978-1-4381-1001-1.
- Pierre Minkala-Ntadi (2011–2012). La presse congolaise dans la tourmente politique: l'illustration d'une tension entre liberté d'expression et responsabilité sociale. Quaderni (фр.) (77): 113—120. doi:10.4000/quaderni.569. ISSN 2105-2956 — через Revues.org.
- Gilles Alain Diamouangana (2013), Vie et mort des médias au Congo-Brazzaville (1989-2006): Contribution de La Semaine Africaine à l'émergence d'un espace public (фр.), Université Bordeaux Montaigne
- Republic of Congo (Brazzaville), Freedom of the Press, USA: Freedom House, 2016, OCLC 57509361
Посилання[ред. | ред. код]
- Karen Fung, African Studies Association (ред.). News (by country): Congo-Brazzaville. Africa South of the Sahara. USA — через Stanford University.
Annotated directory