Солдат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Українські солдати загону Січових Стрільців

Солда́т (нім. Soldat, від італ. soldato, від soldare — наймати, платити платню), вояк - власне українське слово.

  1. Категорія рядового складу військовослужбовців
  2. У широкому понятті — вояк, військова людина, ветеран (старий солдат)
  3. В історичному контексті, боєць регулярної армії на противагу воякам іррегулярних формувань, ополченцям
  4. У переносному сенсі — людина, що присвятила себе справі (напр, солдат революції)

Термін «Солдат» спочатку позначав вояка-найманця, що отримував плату за службу, з'явився у XV столітті в Італії, потім набув поширення в Західній Європі, а з XVII століття — в Росії, де були сформовані за іноземним зразком солдатські піші «полки нового ладу». В російській регулярній армії з XVIII століття рекрут отримував звання «Солдат» після певного часу служби. Покликані за рекрутською повинністю (18 — 1-ша частина 19 століття) звільнялися від кріпацької залежності та переходили в «солдатський стан», до якого включали також солдатських дружин і дітей. Після відміни кріпацтва (1861) і введення загальнообов'язкової військової повинності (1874) солдатський стан припинив існування, а так звані «нижні чини» (категорія військовослужбовців від рядового до зауряд офіцера) перестали офіційно іменуватися «Солдат» (зберігся лише термін «молоді солдати» для новобранців, що ще не пройшли програму початкового навчання).

Після Лютневої революції 1917 найменування «нижній чин» для рядових військовослужбовців було замінено званням «Солдат» (наказ по військовому відомству від 5 березня). У січні 1918 зі створенням Червоної Армії, рядові військовослужбовці стали називатися червоноармійцями. В липні 1946 в Радянських Збройних Силах була введена категорія «Солдат», що включала рядових і єфрейторів.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія РАДИОКОНТРОЛЬ-ТАЧАНКА // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 7. — С. 437. — ISBN 00101-150. (рос.)
  • Велика радянська енциклопедія