Зелінський Гавриіл Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гавриіл Вікторович Зелінський
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження 17 вересня 1976(1976-09-17)
Мала Білозерка
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (37 років)
Червоносільське
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зелінський.

Гавриі́л Ві́кторович Зелі́нський (нар. 17 вересня 1976(19760917) — 29 серпня 2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Малобілозерську школу, де його батьки багато років працювали учителями, Новомосковський колегіум № 11. Останнім часом проживав у Новомосковську.

У часі війни — доброволець, заступник командира роти по роботі с особовим складом 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади.

Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення «зеленим коридором» на перехресті доріг з села Побєда до Новокатеринівки поруч зі ставком. Загинув разом із значною частиною бійців 93-ї механізованої бригади, які станом на січень 2017-го не ідентифіковані. Перебував у БМП № 319, де були також Роман Баранов, Дмитро Денисов, Василь Логвиненко, Ігор Троценко.

Ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 року. Похований 3 квітня 2015-го в місті Новомосковськ.

Лишились батьки, дружина та син 2013 р.н.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1].
  • В січні 2016-го у Малій Білозерці вулицю Кірова, на якій проживав Зелінський, перейменовано на його честь.
  • В школі, котру він закінчив, та Новомосковському колегіумі, відкриті меморіальні дошки його честі.
  • 2016 року на День Захисника Вітчизни в Малій Білозерці відкрито пам'ятний знак Гавриілу Зеленському.
  • У Новомосковську вулицю Жовтнева (провулок Жовтневий) перейменовано на вулицю Гавриїла Зелінського (провулок Гавриїла Зелінського).
  • Рішенням Новомосковської міської ради № 1302 від 24 липня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно)[2].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 29 серпня[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно). novomoskovsk-rada.dp.gov.ua. Офіційний сайт Новомосковська міська рада. Архів оригіналу за 24 січня 2022.
  3. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 січня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зелінський_Гавриіл_Вікторович&oldid=34955526