Земля святого Брендана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта північно-східної Африки (1707), на якій на захід від Канарських островів показаний острів Сан-Борондон.

Земля святого Брендана, острів святого Брендана — гіпотетична земля в Атлантичному океані, скелястий острів, описаний багатьма мандрівниками в Середньовіччі. Найбільш відомий за книгою «Подорожі Святого Брендана Мореплавця», в якій описуються плавання католицького монаха святого Брендана з Ірландії на захід по Атлантичному океану. Часто вважалося, що Земля святого Брандао — не існуючий в реальності восьмий острів Канарського архіпелагу. Ототожнювалася також з островом Блаженних і є втіленням земного Раю.

Згадки щодо Землі святого Брендана відомі з IX століття. Тим самим після відкриття Америки Колумбом робилися спроби ототожнити Землю святого Брендана з Америкою і приписати святому Брендану честь її відкриття.

У 1976 році ірландський мандрівник Тім Северін здіснив плавання на великому човні з обшивкою із шкіри під вітрилом (куррах) з Ірландії до Ньюфаундленда, щоб довести теоретичну можливість такої подорожі. Втім, він не виявив Землі святого Брендана.

Джерела, що згадують острів[ред.ред. код]

Античність[ред.ред. код]

У II столітті Птолемей у своїй «Географії» (IV-6-34), описуючи Канарські острови, говорить про них як про Острови блаженних, один з яких, Апросітус несос (лат. Aprositus Nesos), «недосяжний або невидимий». Малося на увазі, що острів завжди знаходиться в хмарах або в тумані. Як правило, цей острів, восьмий острів Канарського архіпелагу, пізніше в літературі називали недосяжним. Пізніше його ототожнювали із Землею святого Брендана.

Середні століття[ред.ред. код]

Острів відомий як з британської («Подорож Святого Брендана Мореплавця»), так і з іспанської та португальської традиції. В останній він називається Сан-Барандон. Тисячі людей стверджували, в тому числі під присягою, що бачили острів.

Припускається, що Святий Брендан разом з 14 ченцями висадилися на острів у 512 р. і відслужили там месу. Вони залишалися на землі 15 днів, будучи прихованими густим туманом. Коли вони повернулися на кораблі, команди скаржилися, що ченці були відсутні рік.

У «Navigatio Sancti Brendan Abbatis» чернець Барино стверджує, що він відвідав той же самий острів в Атлантичному океані. Острів, за його словами, вкритий густим лісом, сонце там ніколи не заходить, і на острові завжди день. Дерева там плідні, течуть ріки з прісною водою, і птахи щасливо співають на деревах.

Згадка про острів на заході Канарського архіпелагу багаторазово зустрічається в різних середньовічних творах. Так, острів намальований на мапі Северина XI століття і згадується в праці арабського автора аль-Бакрі «Книга доріг і царств», написаної в 1068 р.

Епоха Відродження[ред.ред. код]

Новий час[ред.ред. код]

Картографія[ред.ред. код]

Земля святого Брендана зображена на великій кількості географічних карт, виданих в Середні століття і Новий час. Нижче дається неповний список[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. San Borondón, la isla descubierta, Tarek Ode y David Olivera, Litografía Trujillo, La Laguna (Tenerife) (2004) ISBN 84-609-3640-6

Джерела[ред.ред. код]

  • Плавання Святого Брендана
  • Плавание святого Брендана. Средневековые предания о путешествиях, вечных странниках и появлении обитателей иных миров. СПб.: Азбука-классика, 2002. С. 10.