Золота шайба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Золота шайба
КраїниСРСР
Росія
Україна
Засновано1964
Вид спортухокей із шайбою

Золота шайба — дитячо-юнацький хокейний турнір, який у 70-ті — 80-ті роки XX ст. охоплював більшість регіонів Радянського Союзу, а в наші часи проходить у Російській Федерації та Україні.

Історія

[ред. | ред. код]

Історія турніру «Золота шайба» розпочалася 1964-го року. Саме тоді сторінки «Піонерської правди» рясніли закликом: «На старт, друзі! Золота шайба кличе!». У першому турнірі взяло участь 57 команд, які складалися з зовсім ще юних шанувальників хокею. Назва ж самого турніру має переможне походження і виникло тоді, коли збірна СРСР взяла золото на Олімпійських іграх в Інсбруку. Засновником турніру «Золота шайба» став знаменитий тренер Анатолій Володимирович Тарасов [1].

Фінальна частина першого турніру проходила на московському стадіоні «Сокольники». Головний приз, хокейну ключку з автографами гравців збірної СРСР, здобула місцева команда «Шайба» (ЖЕК № 1) [2].

В подальшому турнір став щорічним і охопив більшість республік СРСР і майже всі області України. Змагання проходили в декількох дитячих і юнацьких вікових групах і проходили на районних, міських, обласних, зональних, республіканських і всесоюзному рівнях.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

Після розпаду Радянського Союзу проведення турніру було продовжено на території Російської Федерації [3]. З 2012 року турнір було відроджено після тривалої перерви і в Україні, коли він пройшов в Донецьку на ковзанці парку відпочинку «Марабушта».[1].

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б Юр ліга (ua) . в Донецьку відроджено турнір «Золота шайба», коротка історія. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2013.
  2. Білоруський союз молоді (рос.). історія турніру «Золота шайба». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1 грудня 2013.
  3. Міністерство фізичної культури Чувашської Республіки (рос.). Історія турніру «Золота шайба». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2013.