Иласин
Иласин  | |
|---|---|
| рос. Ыласын башк. Ыласын | |
 Вхід до печери взимку | |
| Характеристики | |
| Тип | карстова |
| Довжина | 487 м |
| Глибина | 28 м |
| Об'єм | 5287 кубічний метр |
| Дослідження | |
| Категорія складності | 1 |
| Розташування | |
| Країна | Росія |
| Регіон | Башкортостан |
| Місцевість | Ішимбайський район |
| Карти розташування | |
 
| |
 Иласин у Вікісховищі | |
Иласи́н, Єласин, Ласин, Соколина (рос. Ыласын; башк. Ыласын) — печера в Ішимбайському районі Башкортостану, Росія[1]. Пам'ятка природи (1985). Печера відноситься до Ішоро-Нугуського підрайону Бельсько-Нугуського району Південної області Західноуральської спелеологічної провінції[2]. Печера знаходиться на схилі масиву Утинлигол, по правому березі річки Селеук, за 1,5 км на південний схід від присілку Хазіново. Назва перекладається з башкирської як сокіл і походить від того, що біля одного із входів містяться гнізда орлів.
Опис[ред. | ред. код]
Печера горизонтального типу простягання. Загальна протяжність — 487 м[1]. Глибина печери становить 28 м[1]. Пересічна ширина — 10 м, пересічна висота — 5 м, амплітуда — 28 м, площа 1025 м², об'єм- 5287 м³. Категорія складності проходження ходів печери — 1[1].
Карстова печера, утворена у вапнякових відкладах середнього карбону. Являє собою галерею та систему ходів, що простягаються на південь, північний схід та південний схід.
Температура влітку сягає 6 °C.
Основний вхід має вигляд арки шириною 12 м та висотою 7,6 м, яка знаходиться у провальній воронці діаметром 30 м на висоті 170 м над днищем. Вище нього знаходяться 4 входи, що ведуть у бічні частини печери. Від основного входу спуск довжиною до 30 м переходить у галерею довжиною 80 м. Стеля при вході пласка, зустрічаються «органні труби», дрібні сталактити. Стіни вертикальні, на підлозі містяться льодяні сталагміти висотою до 7 м, бура глина, брили та щебінь. Від галереї відходять 3 ходи: на північний схід довжиною 20 м, на південний схід довжиною 100 м, на південь висотою до 3,5 м. В кінці південного проходу знаходиться озеро глибиною до 1,5 м, за яким йде округлий прохід. Він з'єднується з північно-східним проходом, у кінці якого також є озеро. На підлозі проходів міститься глина, сталагміти, на стелі та стінах — сталактити, кальцитова кора, іноді мондмільх.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Шакир Ю. А. и др., 1989.
- ↑ ИПС «Пещеры».
Література[ред. | ред. код]
- Мартин В. И., Усольцев Л. Н. Пещеры Хазинская и Ыласын на Южном Урале // Пещеры. Вып. 8 (9). Пермь, 1970. С. 41-52.
- Лавров И. А., Андрейчук В. Н. Пещеры Урала и Приуралья // Пещеры. — Пермь, 1993. — Вып. 23-24. — С. 7-29.
- (рос.) Лобанов Ю. Е. и др. Пещеры Урала. — М. : Физкультура и спорт, 1971. — 144 с.
- (рос.) Пещеры Поволжья, Урала и Приуралья. Статистический справочник / И. А. Лавров и др. — Набережные Челны, 2010. — 71 с.
- (рос.) Чикишев А. Г. Пещеры на территории СССР. — М. : Наука, 1973. — 137 с.
- (рос.) Шакир Ю. А. и др. Перечень классифицированных пещер / сост. Шакир Ю. А. — М. : ЦРИБ «Турист», 1989.
Посилання[ред. | ред. код]
- Информационно-поисковая система «Пещеры» : [рос.] : [арх. 24 серпня 2019 року] // speleoatlas.ru. — Русское географическое общество. — Дата звернення: 24 серпня 2019 року.
- Перелік класифікованих печер на території СНД, 1998 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Перелік класифікованих печер СРСР, 1989 [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Стаття у Башкирській енциклопедії[недоступне посилання]
- На Вікімапії [Архівовано 22 червня 2007 у Wayback Machine.]
