Башкортостан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Республіка Башкортостан
Республика Башкортостан
Башҡортостан Республикаһы
Flag of Bashkortostan.svg Coat of Arms of Bashkortostan.png
Прапор Республіки Башкортостан Герб Республіки Башкортостан
Республіка Башкортостан на карті Росії
Республіка Башкортостан на карті Росії
Столиця Уфа
Площа

- Усього
- % водн. пов.

27-а

142 947 км²
0,5

Населення

- Усього
- Густота

7-а

4071895 (01.01.2011)[1] (2011)
28,5 осіб/км²

Федеральний округ Приволзький
Економічний район Уральський
Автомобільний код 02, 102
Державна мова російська, башкирська
Гімн Гімн Башкирії, Аудіозапис (326 Kb, Mono)
Часовий пояс MSK+2 (UTC+6)
Bashkir03.png

Респу́бліка Башкортоста́н, Башки́рія (рос. Респу́блика Башкортоста́н; башк. Башҡортостан Республикаһы) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Приволзького федерального округу.

Столиця — м. Уфа.

Межує зі Свердловською, Челябінською й Оренбурзькою областями, Пермським краєм, а також з Республіками Татарстан і Удмуртія.

Утворений 23 березня 1919.

Географія[ред.ред. код]

Географічне положення[ред.ред. код]

Республіка розташована на схилах Південного Уралу й в Передураллі. Найвища точка на території Башкортостану — гора Ямантау (1640 м). Довжина Республіки з півночі на південь — 550 км, із заходу на схід — 430 км.

Найбільші ріки: Біла (Агідель) (1430 км) і її притоки Нугуш (235 км), Сім (239 км), Уфа (Караїдель) (918 км), Дьома (556 км), а також Сакмара (760 км), Урал і Ік (571 км).

Озер налічується близько 2700. Найбільша кількість озер є в зауральській частині Республіки: Курман-Куль, Шерамбай, Ала-Куль, Куш-Куль, Карагай-Куль, Біле, Учали, Узун-Куль, Улянди, Карабаликти, Банне, Мулдак, Чебаркуль, Талкас, Култубан, Юмуркали й ін. Майже всі перераховані озера Башкирського Зауралля мають довгасту форму й витягнуті паралельно гірським хребтам, що, треба думати, пов'язане з їхнім тектонічним походженням. Озера ці рясні рибою (до 40 видів). Серед озер західної частини Башкирії найбільш великими є Асли-Куль, що має площу 18,5 км², і Кандри-Куль із площею 12 км². На території Республіки находиться національний парк «Башкирія», Башкирський заповідник, заповідник Шульган-Таш. На території Шульган-Таша є однойменна печера, більше відома як Капова — найбільша печера Уралу (довжина біля трьох кілометрів).

Корисні копалини[ред.ред. код]

У Башкортостані є родовища нафти (Арланське й Чекмагуське, Ішимбайське, Туймазінське, Шкаповське й ін.), природного газу (Кумертау, Янаул і ін., прогнозовані запаси більше 300 млрд м³), вугілля Південно-Уральського басейну (балансові запаси до 0,5 млрд тонн), залізної руди (балансові запаси близько 100 млн тонн), міді й цинку Сібайського родовища, золота, кам'яної солі, якісної цементної сировини.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат континентальний з помірно теплим літом і холодною зимою. Пересічна температура січня −15°, липня +19°. Опадів біля 550–600 мм на рік у північно-східній частині і 300–400 мм у степових районах півдня. Вегетаційний період — 120–135 діб.

Рослинний світ[ред.ред. код]

Ліс займає понад 40 % території республіки. У Передураллі це змішані ліси, північніше, у західному передгір'ї, розташовані сосново-листяні й березові ліси й темнохвойна тайга.

У Передураллі також поширені лісостепи з березовими й дубовими лісами, різнотравно-ковилові степи.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Тваринний світ краю досить різноманітний. На території Башкирії живуть 286 видів птахів, 76 видів ссавців, 700 видів червоподібних, 121 вид молюсків, близько 500 видів членистоногих, 10 видів земноводних і стільки ж плазунів. Багато видів тварин і птахів мають велику зону перебування, хоча поширення деяких європейських видів обмежене Уральським хребтом.

Риби. У ріках, озерах і ставках республіки живуть 47 видів риб, 13 з них занесені до Червоної книги Башкортостану. До них належать стерлядь, осетер, таймень, форель струмкова, європейський харіус, а також пелядь, рипус, сиг. Ширше розповсюджені лящ, головень, язь, плітка, карась, сороча, а також окунь, йорж і судак. Зустрічаються сом, минь, тюлька.

Птахи. У Башкирському Заураллі зареєстровані огар, турпан, біла куріпка, шилодзьобка, кречітка, білокрилий жайворонок, кам'янка-плясунья, мала мухоловка, а в Башкирському Предураллі — вівчарик жовтобровий, волове очко. По всій території зустрічаються сіра куріпка, звичайний жайворонок, рябчик, різні види качок й мартинів.

З плазунів відмічено кілька видів, у тому числі болотяна черепаха.

Ссавці. Зі ссавців у південних районах зустрічаються пискуха мала, хом'ячоки сірий і Еверсмана, а на лівому березі ріки Білої зустрічається ховрах рудуватий. Однак більшість тварин живе на всій території республіки: бабак, тушкан, заєць сірий, тхір степовий, ведмідь, рись, куниця, бурундук, вивірка лісова, бобер, ондатра, лось, сарна сибірська, свиня дика і багато інших.

Об'єктами полювання в цей час є в основному качині: крижень, червоноголовий нирок, свіязь, широконіска, а також рябчик, тетерев, глушець, вальдшнеп і ін. Промишляють куницю, американську норку, горностая, ласку, степового тхора, борсука, вовка, лисицю, єнота, зайця.

Строго по певних нормах здійснюється промисел лося, свині дикої, ведмедя й бобра, тому що в результаті вирубки лісів, забруднення водойм і полів їхня чисельність сильно скоротилася. Зникли багато видів птахів — у Башкирії перестали гніздитися пелікан, стрепет, дрохва, степовий орел, повністю винищена хохуля. У Червону Книгу Башкирії внесені деякі види хижих птахів, ссавців і комах.

З метою збереження природних комплексів створені національний парк «Башкирія», Башкирський заповідник, заповідник «Шульган-Таш».

Ґрунти[ред.ред. код]

В західній частині переважають чорноземи; на півночі від р. Білої — дерено-підзолисті і сірі лісові ґрунти. В гірських райнах Уралу — гірськолісові сірі і гірськолучні ґрунти. На півночі і північному сході Предуралля поширені мішані темнохвойно-широколистяні ліси, які далі на південь переходять в широколистяні. На півдні — ковилово-різнотравні степи, переважно розорані.

Історія[ред.ред. код]

В IXX столітті башкири жили на території Південного Уралу між ріками Волга, Кама, Тобол і верх, течією Яїку (Уралу). Башкири були кочовиками і займалися скотарством, полюванням, рибальством, бортництвом. Після завоювання татаро-монголами Башкирія ввійшла до складу Золотої Орди, а в 1-й половині XV століття була поділена між Казанським і Сибірським ханствами і Ногайською ордою.

Після завоювання московськими військами Казанського ханства (1552) основна частина башкирських племен 15541557 добровільно прийняла російське підданство. Під впливом російських селян-переселенців башкири починають займатись рільництвом і переходять від кочового до осілого життя. Башкири на чолі з Салаватом Юлаєвим, сподвижником Омеляна Пугачова, брали активну участь у селянській війні 17731775. З 1798 царський уряд поділив Башкирію на кантони (військові округи), сформувавши з населення нерегулярне військо для оборони кордонів. У 1865 кантонну систему управління ліквідовано й башкирів прирівняно до сільських жителів. У XVIII столітті і 1-й пол. XIX століття багато земель захопили російські поміщики й заводчики, а в пореформений період відбувається інтенсивне заселення Башкирії російськими переселенцями.

Ще у XVIII столітті в Башкирії виникла гірнича промисловість. У 1878 в Уфимській губернії було 200 промислових підприємств, в гірсько-лісових районах працювало 14 металургійних заводів, на яких переважали російські робітники (національний пролетаріат був незначний).

Утворення Малої Башкирії[ред.ред. код]

Після Лютневої Революції 1917 року в регіоні почався процес національного руху за створення національно-територіальної автономії. У липні-серпні 1917 року в Оренбурзі пройшли I і II Всебашкирські з'їзди (курултаї), де було ухвалено рішення про потребу створення «демократичної республіки на національно-територіальних засадах» у складі федеративної Росії. Вибране першим і переобране другим з'їздами Башкирське обласне (центральне) шуро (рада) працювало в Оренбурзі і готувалося до Засновницьких зборів Росії, які мали відбутися в січні 1918 року.

Жовтнева революція внесла корективи до процесу становлення автономії. 16 листопада 1917 року Башкирське обласне (центральне) шуро (рада) проголошує частини територій Оренбурзької, Пермської, Самарської, Уфимської губерній автономною частиною Російської республіки — територіально-національної автономії Башкурдістан. Останнє рішення затверджено на III Всебашкирському з'їзді (курултаї), який проходив 820 грудня 1917 року в Оренбурзі.

Поняття «Мала Башкирія» введено в січні 1918 року в ході розробки проекту «Положення про автономію Малої Башкирії». До складу Малої Башкирії віднесені південна частина Красноуфимського, південна Осинського, південно-східна Єкатеринбурзького, південно-західна Шадринського (Пермська губернія), південно-західна Челябінського, західна Троїцького, Верхньоуральського, північно-західна Орського, північна Оренбурзького (Оренбурзька губернія), південно-західна Бірського, північно-східна частина Стерлітамацького повітів (Уфімська губернія), східна Бугурусланського (Самарська губернія). Оцінково: територія — 78 439 км², населення — 1219,9 тисяч осіб.

20 березня 1919 року поміщено «Угоду центральної Радянської влади з Башкирським урядом про Радянську Автономну Башкирію». У пресі опубліковано 23 березня 1919 року, тому офіційною датою утворення республіки вважається цей день. Відповідно до «Угоди» утворено Автономну Башкирську Радянську Республіку (АБРР). Термін «Мала Башкирія» і далі застосовувано стосовно до АБРР.

До її складу увійшли 17 волостей Оренбурського повіту, 28 волостей Орського повіту, 12 волостей Верхньоуральського повіту, 6 волостей Троїцького повіту, 9 волостей Челябінського повіту, 1 волость Бузулуцького повіту Оренбурзької губернії, 8 волостей Шадринського повіту, 4 волості Єкатеринбурзького повіту, 6 волостей і 5 окремих сел з 3 волостей Красноуфімського повіту Пермської губернії, 14 волостей Златоустовського повіту, 4 волості і башкирські селища 2 волостей Уфимського повіту, 29 волостей Стерлітамацького повіту Уфімської губернії.

7 волостей і місто Златоуст Златоустовського повіту, 6 волостей Уфімського повіту, 4 волості Троїцького повіту, 10 волостей Стерлітамацького повіту, з раніше оголошених у складі Малої Башкирії, до складу АБРР могли бути віднесені тільки після проведення опиту населення.

Прийнята нова адинистративно-територіальна структура, що складалася з 13 кантонів: Джітаровський, Кипчацький, Усерганський, Бурзян-Тангауровський, Там'ян-Катайський, Аргаяшський, Яланський, Кущинський, Дуванський, Кудейський, Табінський, Юрматінський, Ток-Чуранський.

Згідно з «Угодою» місцезнаходження столиці Автономної Башкирської Радянської Республіки повинен був визначити з'їзд Рад, а до ухвалення остаточного рішення тимчасовою офіційною столицею було село Темясово Бурзянської волості Орського повіту (нині Баймацький район). У зв'язку з наступом Колчака керівництво Республіки було евакуйовано до Саранська, де знаходився з кінця квітня по серпень 1919 року. 20 серпня 1919 року уряд повернувся в місто Стерлітамак, яке стало фактичною столицею Малої Башкирії, при цьому знаходячись на території Уфімської губернії. 20 серпня 1920 року місто Стерлітамак, в листопаді цього ж року 16 волостей Стерлітамацького повіту передаються до складу Республіки.

Утворення Великої Башкирії[ред.ред. код]

14 червня 1922 р. декретом ВЦВК «Про розширення меж Автономної Башкирської Соціалістичної Радянської Республіки» Уфімська губернія була скасована. Уфімський, Бірський, Белебеєвський і Златоустовський повіти Уфімської губернії включені до складу Автономної Башкирської Соціалістичної Радянської Республіки. До складу Республіки також включені Тургаяцька, Сиростанська, Місська волості, місто Міас Міаського повіту Челябінської губернії. З Малої Башкирії в Челябінську губернію переданий Яланський кантон. Мензелінський повіт Уфімської губернії в 1920 році був включений до складу утвореної Автономної Татарської Соціалістичної Радянської Республіки.

Офіційною столицею Автономної Башкирської Соціалістичної Радянської Республіки стає місто Уфа. З юридичної точки зору Уфімська губернія як адміністративна одиниця припиняє своє існування, фактично відбувається злиття Башкирської Республіки і Уфімської губернії, з домінуванням в керівництві Великої Башкирії представників останньої.

Радянський період[ред.ред. код]

До 1930 року існувала волосно-кантональна система. З 20 серпня 1930 року введена районна система адміністративно-територіального ділення. У травні 1952 року Башкирська АРСР була розділена на Уфімську і Стерлітамацьку області. У квітні наступного року це рішення було відмінене і обласне ділення в Башкирській АРСР скасоване.

Утворення Республіки Башкортостан[ред.ред. код]

З 31 березня 1992 року — Республіка Башкортостан у складі Російської Федерації.

Населення[ред.ред. код]

Населення Республіки за даними 2006 року становить 4063,4 тис. осіб (4078,8 — 2005). Щільність населення — 28,4 осіб/км² (2006, 2005), питома вага міського населення — 59,6 % (2006) (59,7 % — 2005).

Згідно зі Всеросійським переписом 2002, національний склад населення був наступний:

Народ Чисельність, 2002, %
Росіяни 36,3 %
Башкири 29,76 %
Татари 24,14 %
Чуваші 2,86 %
Марійці 2,6 %
Українці 1,3 %
Мордва 0,6 %
Удмурти 0,6 %
Білоруси 0,4 %

Усього в Башкортостані мешкає понад 100 національностей.

96,4 % населення володіє російською мовою. Башкирською мовою володіє 25,8 %, татарською — 34,0 % населення.

Зміна чисельності населення (осіб, на момент перепису, 19392002 рр. у межах відповідних років, 1897 р. в сучасних межах, за 18971926 рр. приведені дані по наявному населенню, 19392002 гг. — по постійному населенню)
Рік Усього Башкири Росіяни Татари Чуваші Марійці Українці Мордва Удмурти Білоруси
1897 р. (на 9 лютого) 199 1438
1926 р. (на 17 грудня) 266 5836 625 845 106 4707 621 121 84 886 79 298 76 710 49 813 23 256 18 281
1939 р. (на 17 січня) 3 158 969 671 188 128 1347 777 230 106 892 90 163 92 289 57 826 25 103 23 761
1959 р. (на 15 січня) 3 336 289 737 711 1 418 147 768 566 109 970 93 902 83 594 43 582 25 388 20 792
1970 р. (на 15 січня) 3 814 926 892 248 1 546 304 944 505 126 638 109 638 76 005 40 745 27 918 17 985
1979 р. (на 17 січня) 3 844 280 935 880 1 547 893 940 436 122 344 106 793 75 571 35 900 25 906 17 393
1989 р. (на 12 січня) 3 943 113 863 808 1 548 291 1 120 702 118 509 105 768 74 990 31 923 23 696 17 038
2002 р. (на 9 жовтня) 4 104 336 1 221 302 1 490 715 990 702 117 317 105 829 55 249 26 020 22 625 17 117

Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2008
Уфа 1021,5 Янаул 27,5
Стерлітамак 268,3 Давлеканово 24,5
Салават 155,9 Чишми 21,9
Нефтекамськ 118,0 Приютово 20,9
Октябрський 108,2 Раєвський 19,4 (2006)
Бєлорєцьк 68,8 Агідель 19,0
Ішимбай 68,1 Баймак 16,9
Туймази 65,7 Мєжгор'є 16,6
Сібай 65,2 Ігліно 13,9 (2003)
Кумертау 62,4 Кандри 12,1 (2003)
Мелеуз 61,8 Красноусольський 11,8 (2003)
Белебей 61,1 Чекмагуш 11,2 (2003)
Бірськ 41,9 Кушнаренково 10,6 (2003)
Учали 39,3 Серафімовський 10,3 (2003)
Благовєщенськ 33,6 Толбази 10,2 (2003)
Дюртюлі 31,2
Златоуст 31,2

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

У республіці 54 адміністративних райони, 21 місто, 4674 населених пункти.

Економіка[ред.ред. код]

Найважливіші галузі промисловості — нафтовидобуток (23 % промислового продукту) («Башнєфть») і нафтопереробка (20 %); хімія й нафтохімія (16 %) («Салаватнєфтєоргсінтез», «Уфанєфтєхім», «Ішимбайський НПЗ», «Приютовський» і «Туймазінський ГПЗ»).

Електроенергетика (13 % промислового продукту) представлена Кармановською ГРЕС (1800МВТ), Салаватськими (530 і 264 МВТ), Стерлітамацькими (511 і 355 МВТ), Уфімськими (94, 466, 110 і 400 МВТ), Приуфімською (200 МВТ), Кумертауською (145 МВТ) і Зауральською (27 МВТ) ТЕЦ; Павловською (164 МВТ), Юмагузінською (45 МВТ) і малими ГЕС на ріках Сакмара, Дьома й Великий Ік. У районі селіща Тюпкільди Туймазінського району розташована дослідно-експериментальна вітряна електростанція потужністю 2,2 МВТ. По федеральній програмі розвитку атомної енергетики (2005) можливе поновлення будівництва Башкирської АЕС (м. Агідель).

Є також деревообробна промисловість і промисловість будівельних матеріалів. Найбільші промислові центри — Уфа, Стерлітамак, Салават, Нефтекамськ, Туймази, Октябрський. Розвинені машинобудування й металообробка.

Сільське господарство — зерново-тваринницького напрямку. Вирощуються пшениця, жито, овес, ячмінь (зернові культури) і цукровий буряк, соняшник (технічні культури).

М'ясо-молочне тваринництво, свинарство, м'ясо-шерстне вівчарство, птахівництво, конярство й бджільництво.

Транспорт[ред.ред. код]

Уфа зв'язана залізницями із Самарою, Челябінськом і іншими містами. Через регіон проходить автомагістраль М5 «Урал», до Уфи прокладена М7 «Волга». Судноплавні ріки — Біла й Уфа. Розвинений трубопровідний транспорт.

Культура[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]