Калиниченко Олександр Анатолійович
| Калиниченко Олександр Анатолійович | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Громадянство |
 Росія |
| Народження |
18 травня 1966 (58 років) Фастів, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Спорт | |
| Вид спорту | веслування на каное |
| Участь і здобутки | |
Олекса́ндр Анато́лійович Калиниче́нко (18 травня 1966, м. Фастів, Київська область) — радянський та український весляр-каноїст, виступав за збірні СРСР та України у другій половині 1980-х — першій половині 1990-х років. Срібний та бронзовий призер чемпіонатів світу, дворазовий чемпіон Радянського Союзу, переможець багатьох регат республіканського та всесоюзного значення. На змаганнях представляв спортивне товариство «Локомотив», майстер спорту міжнародного класу.
Біографія[ред. | ред. код]
Олександр Калинченко народився 18 травня 1966 року у місті Фастові Київської області Української РСР. Активно займатися веслуванням почав у ранньому дитинстві за прикладом старшого брата Сергія, який добивався деякіх успіхів на юніорському рівні, зокрема 1979 року ставав чемпіоном Європи серед юніорів у каное-сімках. Проходив підготовку під керівництвом тренера Валентина Миколайовича Бузінова на місцевій гребній базі добровільного спортивного товариства Локомотив[1], розташованої на річці Унава .
Першого серйозного успіху на міжнародному рівні досяг у 1983 році, коли повторив досягнення брата чотирирічної давності — став чемпіоном Європи серед юніорів у заліку каное-сімок. Через рік побував на міжнародній регаті в англійському Ноттінгемі і в парі з москвичем Олексієм Жуковим виграв бронзову медаль у двійках на дистанції 1000 метрів. 1985 року у складі збірної УРСР завоював золото на командному чемпіонаті країни в естафеті 4×500 метрів, пізніше посів восьме місце на Меморіалі Юлії Рябчинської в індивідуальній кілометровій програмі, тоді як на особистій першості СРСР на десяти кілометрах отримав бронзу.
Сезон 1986 року Калиниченко розпочав з потрапляння в число призерів кілометрових та десятикілометрових перегонів на вперше проведеному зимовому чемпіонаті Радянського Союзу, що пройшов на Гальському водосховищі в Абхазії. У квітні на Кубку СРСР в Одесі здобув перемогу одразу в трьох дисциплінах: був найкращим поодинці на п'ятистах метрах, а також разом з новим партнером Віктором Ренейським з Білорусії здолав усіх суперників у двійках на п'ятсот і тисяча метрів. На Меморіалі Юлії Рябчинській, що відбувся на гребному каналі в " Крилатському " і водночас вважався національною першістю, вони з Ренейським перемогли у двійках на тисячі метрах[2] .
Завдяки низці вдалих виступів Олександр Калиниченко і Віктор Ренейскій удостоїлися права захищати честь країни на чемпіонаті світу в канадському Монреалі, де завоювали срібну медаль у заліку двомісних байдарок на дистанції 500 метрів, поступившись у фіналі лише угорському екіпажу Яноша Шаруші Кіша і Іштвана Вашкуті . Також вони стартували на дистанції 1000 метрів, але тут у вирішальному заїзді фінішували лише дев'ятими.
Незважаючи на позитивні результати, у наступних сезонах дует з Ренейським розпався, той почав виступати в парі з молдаванином Миколою Журавським і незабаром на Олімпійських іграх у Сеулі добився разом із ним звання дворазового олімпійського чемпіона. Калініченко, у свою чергу, 1987 року здобув перемогу на всесоюзній першості поодинці на дистанції 10000 метрів, проте на великих міжнародних регатах уже не виступав. За видатні спортивні досягнення удостоєний почесного звання " Майстер спорту СРСР міжнародного класу ".
Після розпаду СРСР протягом деякого часу виступав за збірну України, що відокремилася. Так, представляв країну на чемпіонаті світу 1993 року в Копенгагені, де у складі чотиримісного каное, куди увійшли також веслярі Віктор Добротворський, Сергій Осадчий та Андрій Балабанов, виграв на кілометровій дистанції бронзову медаль, програвши у фіналі екіпажам з Угорщини та Росії.
Завершивши кар'єру професійного спортсмена, виступав на різних ветеранських та аматорських змаганнях. Так, у 2010 році виступив на чемпіонаті світу з драгонботу в угорському Сегеді, де у віковій категорії 40+ став срібним призером на дистанції 200 метрів та бронзовим призером на дистанції 2000 метрів[3] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Публицистический сборник «Локомотиву — 50». Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
- ↑ Вячеслав Орессов. Гребля. Чемпион, брат чемпиона // Публицистический сборник «Локомотиву — 50» / В. Е. Волков. — Москва : Физкультура и спорт, 1988.
- ↑ Поздравляем призеров чемпионата мира по драгонботу по версии ICF!. Клуб спортивных путешествий: Украина, г. Киев. 2010. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 липня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Олександр Калініченко [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.] — медалі на найбільших міжнародних змаганнях
- Список чемпіонів СРСР з веслування на байдарках та каное
- Списки чемпіонів та призерів з веслування на байдарках та каное (1936—2007)(англ.)
