Кацман Ісаак Соломонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кацман Ісаак Соломонович
Дата народження 21 липня 1914(1914-07-21)
Місце народження Suchary[d], Chaussky Uyezdd, Могильовська губернія, Російська імперія
Дата смерті 3 вересня 1983(1983-09-03) (69 років)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Національність єврей
Професія кінооператор, кінематографіст
Членство НСКУ
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія
IMDb ID 1866804

Кацман Ісаак Соломонович  (19141983) — радянський український кінооператор документального кіно. Лауреат Сталінської премії (1952).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 21 липня 1914 р. в містечку Сухарі Могильовської обл. в родині робітників.

Учасник Великої Вітчизняної війни.

Працював у кіно з 1929 р. Був оператором «Укркінохроніки».

Зняв стрічки: «День війни» (1942, у співавт.), «Сталінград» (1943, у співавт. з В. Орлянкіним), «Битва за нашу Радянську Україну» (1943, у співавт. з В. Орлянкіним i В. Смородіним), «Перемога на Правобережній Україні» (1944, у співавт. з В. Орлянкіним), «За Карпатами», «Дніпрогес» (1945), «Україна відроджується» (1946), «Донецькі шахтарі» (1948), "Колгосп «Здобуток Жовтня», «На шляху до достатку» (1949), «Харківський тракторний» (1951), «Квітуча Україна» (1951, у співавт. Державна премія СРСР, 1952), «Золоті руки», «Металурги Запоріжсталі» (1952), «Навіки з російським народом» (1954, у співавт. з Я. Марченком i М. Кононовим), «Місто безсмертної слави» (1955, у співавт. з Я. Марченком), «Живи, Україно!» (1957, у співавт. з О. Ковальчуком, М. Пойченком, Ф. Камінським), «В дружній сім'ї» (1957), «В кримському степу» (1958), «У лабораторіях українських вчених» (1959), «Україна, 1960» (1960, у співавт.), «Безсмертя Кобзаря» (1961), «Світ, звернений до сонця» (1963), «Слово про Ванду Василевьску» (1965), «Україна, рік 1967», «Вічно живий», «Дніпровська балада» (1967), «Безсмертна мить», «П'ять героїчних років» (1971), «Ми — радянські» (1972, у співавт. з Я. Лейзеровичем. Почесний Диплом VI Всесоюзного кінофестивалю, Алма-Ата, 1973, Головний приз II Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Жданов, 1973), «Для тебе, людино» (1973, Премія Міжнародного кінофестивалю, Загреб, 1974), «Роменська мадонна» (1973, у співавт. з Я. Лейзеровичем. Головний приз «Золотий голуб» XVI Міжнародного кінофестивалю, Лейпциг, 1973, Диплом Міжнародного кінофестивалю, Тампере, Фінляндія, 1974), «Серце солдата» (1974, у співав., Приз IV Республіканського кінофестивалю дитячих та юнацьких фільмів, Суми, 1974, Спеціальний приз журі «Золота пальмова гілка з голубом» Міжнародного кінофестивалю, Лейпциг, 1976), «70 славних років» (1974), «Кохайте віддано і розумно» (1976), «Хліборобському роду нема переводу» (1979), «Новь Волновахського села», «Юрій Смолич. Розповіді про неспокій» (1980), «Микола Бажан» (1981), «Набат» (1982) та ін.

Був членом Спілки кінематографістів України.

Помер 3 липня 1983 р. в Києві.

Література[ред. | ред. код]

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С176.

Посилання[ред. | ред. код]