Керем-Авраам
| Керем-Авраам | |
 | |
| Країна |
 Ізраїль |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Єрусалим |
 | |
 Керем-Авраам у Вікісховищі | |
Координати: 31°47′24″ пн. ш. 35°13′02″ сх. д. / 31.790016670028° пн. ш. 35.217233330027774230° сх. д.
Керем-Авраам (івр. כרם אברהם) — район у центральній частині Єрусалиму, неподалік району Геула, заснований 1855 року[1]. Керем-Авраам розташований обмежений вулицями Малькей-Ісраель, Єхезкель, Цфанія та сиротинцем Шнеллера.
Будинок місії 1855 року є однією з перших споруд, побудованих за межами Старого міста Єрусалима. Серед інших таких споруд — сиротинець Шнеллера, школа єпископа Ґобата, Мішкенот-Шаананім та Російське подвір'я[2].
Історія[ред. | ред. код]
XIX століття[ред. | ред. код]
Керем-Авраам заснували Джеймс Фінн, британський консул в Османському Єрусалимі, та його дружина Елізабет Енн Фінн. Фінн був побожним християнином, належав до Лондонського товариства сприяння християнству серед євреїв, але він не займався місіонерською діяльністю під час перебування в Єрусалимі.
1852 року Фінн купив Карм-аль-Халіль, 10 акрів безплідної землі за стінами Старого міста. Там він заснував «Промислову плантацію для найму євреїв у Єрусалимі» (англ. The Industrial Plantation for Employment of Jews in Jerusalem), щоб навчати євреїв сільського господарства та інших ремесел, щоб вони могли стати економічно незалежними, а не покладатися на пожертви єврейської діаспори[3]. Фінн найняв єврейських робітників, які звели там перший будинок у 1855 році, а також цистерни для зберігання води.
Після смерті Фінна його вдова заснувала там миловарню, яка виробляла високоякісне мило, яке продавалося на місцевому ринку та експортувалося за кордон. Виробництво мила стало найвідомішим джерелом роботи у комплексі[4].
XX століття[ред. | ред. код]
Ізраїльський письменник Амос Оз ріс у районі Керем-Авраам у 1940-х роках.
XXI століття[ред. | ред. код]
Більшість жителів Керем-Авраам належать до ортодоксальної релігійної громади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ History of Kerem Avraham. Архів оригіналу за 29 Вересня 2018. Процитовано 4 Січня 2022.
- ↑ Kark, Ruth; Oren-Nordheim, Michal (2001). Jerusalem and Its Environs: Quarters, Neighborhoods, Villages, 1800-1948. Wayne State University Press. с. 74, table on p.82–86. ISBN 0-8143-2909-8.
The beginning of construction outside the Jerusalem Old City in the mid-19th century was linked to the changing relations between the Ottoman government and the European powers. After the Crimean War, various rights and privileges were extended to non-Muslims who now enjoyed greater tolerance and more security of life and property. All of this directly influenced the expansion of Jerusalem beyond the city walls. From the mid-1850s to the early 1860s, several new buildings rose outside the walls, among them the mission house of the English consul, James Finn, in what came to be known as Abraham’s Vineyard (Kerem Avraham), the Protestant school built by Bishop Samuel Gobat on Mount Zion; the Russian Compound; the Mishkenot Sha’ananim houses: and the Schneller Orphanage complex. These complexes were all built by foreigners, with funds from abroad, as semi-autonomous compounds encompassed by walls and with gates that were closed at night. Their appearance was European, and they stood out against the Middle-Eastern-style buildings of Palestine.
- ↑ Kroyanker, David (1987). Jerusalem Architecture - Periods and Styles, European Christian Buildings Outside the Old City Walls, 1855-1918. Keter. с. 419—21.
- ↑ Hyamson, Albert Montefiore (1917). Palestine: The Rebirth of an Ancient People. Sidgwick & Jackson. с. 73. Архів оригіналу за 4 Січня 2022. Процитовано 2 лютого 2021.