Кластер (хімія)

Кластер (рос. кластер, англ. cluster, нім. Cluster m, Klaster m) –

1. Багатоядерні комплексні сполуки, в основі яких лежить об’ємний скелет (чарунка, комірка) з атомів металів, зв’язаних між собою. Найчастіше чарунка має форму правильного поліедра й оточена лігандами, якими можуть бути молекули органічних і металорганічних сполук. Кластери іноді можуть виникати в міжфазній зоні “субстрат-адгезив” при переробці корисних копалин, зокрема при брикетуванні вугілля з органічним зв’язуючим, масляній агломерації вугілля тощо.
2. Структуровані об’єкти води, в яких молекули води зв’язані різними Н-зв’язками, напр., структури типу (Н₃О^₂+).

Ізольовані кластери (можуть зустрічатися, напр., у мікропорах розміром порядку нм) мають обмежену поступальну і більш високу обертальну рухливість. У повністю кластеризованій об’ємній воді кластери мають меншу рухливість, ніж ізольовані кластери.

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
• Тлумачний термінологічний словник з органічної та фізико-органічної хімії // укладачі Й.Опейда, О.Швайка. - К.: Наукова думка. - 1997. 532 с.