Кліматоіндикатори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кліматоіндикатори — компоненти і елементи ландшафту, їх сезонний і динамічний стан, що відбиває сучасний клімат: води, їх хімічний склад, присутність суспензій, планктону, водної рослинності; льодовий режим водойм і потоків, водність, заозереність, рівневий режим водойм, динаміка рослинності та ін.

Біологічні свідоцтва змін клімату[ред. | ред. код]

Палеонтологічні свідоцтва[ред. | ред. код]

Річні кільця деревних рослин як індикатори змін клімату[ред. | ред. код]

Докладніше: Дендрохронологія

Спорово-пилковий аналіз[ред. | ред. код]

Докладніше: Палінологія

Фауністичні і флористичні комплекси як показники палеокліматичної зональності[ред. | ред. код]

Материкові геологічні індикатори змін клімату[ред. | ред. код]

Літологічні показники клімату[ред. | ред. код]

Фаціальний аналіз[ред. | ред. код]

Докладніше: Фаціальний аналіз

Літогенетичні формації як основа палеокліматичного районування[ред. | ред. код]

Океанічні індикатори змін клімату[ред. | ред. код]

Зональність осадонакопичення в океанах[ред. | ред. код]

Палеотермометричні океанічні дослідження[ред. | ред. код]

  • Метод ізотопної (18О) палеотермометрії
  • Метод магнезіальної палеотермометрії
  • Стронцієвий метод палеотермометрії

Льодові індикатори змін клімату[ред. | ред. код]

Зміни середньої температури Землі за останні 800 тисяч років, простежені по вмісту дейтерію у льодових колонках[ред. | ред. код]

Вміст парникових газів в атмосфері Землі за останні 800 тисяч років за даними, одержаними з Антарктичних льодових кернів[ред. | ред. код]

Кореляції між оледеніннями і забрудненнями атмосфери протягом останніх 800 тисяч років[ред. | ред. код]

Нові свідоцтва випередження змін концентрації парникових газів змінами температури, одержані по даних станції «Восток»[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Вагнер Г. А. Научные методы датирования в геологии, археологии и истории. — М.: Техносфера, 2006. — 576 с.
  • Боуэн Р. Палеотемпературный анализ. — Л.: Недра, 1969. — 207 с.
  • Дергачев В. А., Векслер В. С. Применение радиоуглеродного метода для изучения природной среды прошлого. — Л., Недра, 1991. — 186 с.
  • Синицын В. М. Введение в палеоклиматологию. — М.: Недра, 1967. — 232 с.
  • Сладков А. Н. Введение в спорово-пыльцевой анализ. ‒ М.: Наука, 1967. ‒ 270 с.
  • Тейс Р. В., Найдин Д. П. Палеотермометрия и изотопный состав кислорода органогенных карбонатов. — М.: Наука, 1973. — 255 с.
  • Харленд У. Б., Кокс А. В., Ллевеллин П. Г., Пиктон К. А.Г., Смит А. Г., Уолтерс Р. Шкала геологического времени. — М.: Мир, 1985. — 132 с.
  • Ясаманов Н. А. Древние климаты Земли. — Л.: Гидрометеоиздат, 1985. — 295 с.
  • Лисицын А. П. Осадкообразование в океанах. — М.: Наука, 1974. — 285 с.
  • Лисицын А. П. Процессы океанской седиментации. — М.: Наука, 1978. — 392 с.
  • Монин А. С., Сонечкин Д. М. Колебания климата по данным наблюдений. — М.: Наука, 2005. — 191 с.
  • Шиятов С. Г., Ваганов Е. А., Кирдянов А. В., Круглов В. Б., Мазепа В. С., Наурзбаев М. М., Хантемиров Р. М. Методы дендрохронологии. Часть I. Основы дендрохронологии. Сбор и получение древесно-кольцевой информации. Учебно-методическое пособие. — Красноярск: ИЛ СО РАН, УО ИЭРЖ, КГУ, УГЛА, 2000. — 80 с.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]