Четвертинний період

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Четвертинний період або антропоге́нова систе́ма (період), антропоген (грец. ανθρωπος — людина, грец. γενεσις — виникнення) — найновіший період історії Землі, який триває дотепер.

Назва вперше вжита 1922 російським геологом О. П. Павловим, який за її змістом (період людини) відбив принцип виділення і основну особливість. Систему відкладів антропогену називали: англійський геолог В. Букланд (1823) — делювієм, французький геолог Ж. Денуайє (1828) — четвертинною. Назви делювій (букв. — потоп) і четвертинна система («четверта фаза творіння») виникли в зв'язку з біблійними уявленнями про історію Землі, а тому поступово виходять з наукового вжитку. Антропоген — найкороткотриваліший з усіх геологічних періодів — 2,6 млн. р. За рішенням Міжнародної Стратиграфічної Комісії (січень 2008) антропоген розчленовано на дві епохи — Плейстоцен і Голоцен.

Ряд радянських дослідників поділяє антропоген на 3 епохи: ранню — постпліоцен, або гоміцен, середню — плейстоцен і пізню — голоцен. В умовах Європи в гоміцені клімат був тепліший, а в плейстоцені і на початку голоцену — холодніший, ніж тепер. Похолодання пов'язують з явищами зледеніння рівнин Європи; часто допускають кілька зледенінь протягом А.: гюнцське, міндельське (або окське), ріське (або дніпровське), вюрмське (або валдайське) та ін. (див. Зледенінь епохи, Гляціалізм). На думку інших, плейстоценове і ранньоголоценове похолодання зі зледеніннями не пов'язане (див. Антигляціалізм). Відклади А. представлені пісками, гравіями, глинами, суглинками, торфом. В плейстоценовому, а також в інших відділах А. поширені валунні глини і суглинки, які часто називають мореною, оскільки походження їх пов'язується з діяльністю льодовиків. Найхарактернішою породою А. в серед. смузі Європи, особливо в Україні, а також в Середній Азії, Китаї, Північній Африці є карбонатний суглинок — лес жовтуватопальового кольору. На лесі сформовані родючі чорноземні ґрунти. В гоміцені утворилися суглинки переважно червоного і червонуватого кольору. Найдавнішими відкладами А. в Україні вважаються нижні шари гравію долини річки Дністра і чаудинські шари Керченського півострова. Протягом А., особливо в плейстоцені, проявлялася Альпійська складі частість, що призвело до значних порушень земної кори не тільки в горах, а й на рівнинах; з цими порушеннями (див. Тектоніка) пов'язані поява і зникнення Хазарського (плейстоцен), Балтійсько-Біломорського і Хвалинського (пізній плейстоцен — голоцен) морських басейнів і відкладання гравіїв і пісків, які місцями (Прикаспійські райони) стали колекторами нафти. У відкладах А. в Сибіру є родовища розсипного золота та інші. Значна частина антропог. відкладів є важливою будівельною сировиною. Характерними тваринами А. були мамонт, шерстистий носоріг, велетенський олень (які вимерли переважно під впливом діяльності людини) та численні інші представники тваринного світу, що існують і тепер. Пн. олені і вівцебики в плейстоцені і голоцені взимку заходили на тер. України. Рослинний світ був представлений сучасними формами. На початку А. в межах Великого Середземномор'я виникла людина, яка поступово розселилася по всій земній кулі. На Україні (на півдні) рештки викопних людей і місця їхнього проживання відомі починаючи з плейстоцену.

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія
• Четвертинний період, в. 1 —12. К., 1930 — 37;
• Бондарчук В. Г. Геологічна будова УРСР. К.—X., 1947;
• Підоплічко І. Г Коротка історія Землі. К., 1958;
• Заморий П. К. Четвертичные отложения Украинской ССР. К., 1954;
• Герасимов И. П., Марков К. К. Четвертичная геология. М., 1939.
• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3