Користувач:Anticop/Чернетка
| Трагедія під Базаром | |
|---|---|
| частина Радянсько-української війни | |
 | |
| Місце | 51°02′38″ пн. ш. 29°17′37″ сх. д. / 51.04389° пн. ш. 29.29361° сх. д.Координати: 51°02′38″ пн. ш. 29°17′37″ сх. д. / 51.04389° пн. ш. 29.29361° сх. д.   Місце розстрілу (Україна) |
| Дата | 21 — 23 листопада 1921 |
| Втрати | 359 вбитих |
Трагедія під Базаром — розстріл більшовиками 359 полонених бійців Повстанської армії УНР, узятих у полон у бою під Малими Міньками.
Розправа над полоненими[ред. | ред. код]
Після закінчення нищення та грабунків полонених українських вояків вишикували у чотири шеренги та повели до М. Миньок, де їх замкнули у церкві. Уночі червоноармійці продовжили грабунки. Над полоненими знущалися, не давали їсти[1].
Г. Котовський пропонував повстанцям перейти на службу до Червоної армії, але всі вояки відмовилися від цієї пропозиції[1][2].
18 листопада полонених, оточених кінним ескортом, перевели до Базара, де над ними відбувся суд. Допит проводили Г. Котовський та співробітник ЧК І. Гаркавий. Полонених українців підводили до ям і розстрілювали з кулеметів. Близько 22-ї години 21 листопада розстріляли перших 25 старшин. Протокол Надзвичайної комісії свідчить, що під Малими Миньками було вбито більше 400 бійців, до полону захоплено разом із пораненими 537 вояків, з яких до суду дожило лише 443. До найвищої міри покарання — розстрілу — засудили 360 повстанців. Осіб командного складу направили до Києва для додаткового допиту, більшість із них було страчено[1][3]. Упродовж тижня 95 полонених «померли від ран», 83 відправлені на допит до Києва, решта, серед них молодший брат міністра військових справ УНР Олексій Петрович Сальський, засуджені до розстрілу.
Представник УСРР у Польській республіці Олександр Шумський, прочитавши вирок комісії, пропонував перетворити цей суд на великий політичний процес, інформацію про який поширити в європейській та американській пресі. У той же час дії червоноармійців під М. Миньками він прохав замовчувати, адже «…спосіб ліквідації цього набігу, прийнятий київськими товаришами, справить невигідне для нас враження»[1].
22 і 23 листопада «суд» продовжувався, повстанців невеликими групами підводили до ям, викопаних місцевими селянами з наказу більшовиків, і розстрілювали[1][3].
За даними, які наводить український історик Роман Коваль, серед вояків, що загинули під Базаром, були не лише українці, а й представники інших народів. Згідно з анкетами розстріляних, 85,88 % з них становили українці, 9,41 % — росіяни (це не менше 32 осіб), поляки — 1,47 %, білоруси та євреї — 1,18 %, німці — 0,59 %[1].
Червоноармійці під Малими Миньками теж зазнали значних втрат. Як свідчать спогади, вони декілька днів возили своїх поранених до Овруча, а шпиталі в Базарі, Хабнім і Народичах були вщерть заповнені[1].
З поразкою Другого Зимового походу збройна епопея регулярної української армії закінчилася[1][3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюbazarне вказано текст - ↑ Трагедія під Базаром - сотні солдатів і офіцерів полягли за Волю України... Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою:0не вказано текст