Користувач:Olga Holub/Чернетка
 |
Ця сторінка користувача в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Olga Holub (внесок, журнали) о 11:05 UTC (2908657 хвилин тому). |
Mundaneum — інформаційне сховище, яке ще також називають «містом знань», знаходиться в Брюсселі. Було засновано двома вченими, Полем Отле і Анрі Лафонтеном, у 1920 році і проіснувало до 1934 року. Будівля, в якій знаходився Mundaneum, отримала назву Всесвітній палац (фр. Palais MondialPalais Mondial). З 1998 року в Монсі існує присвячений йому музей. У наш час Mundaneum розглядається як один із попередників Інтернету і вважається об'єктом європейської культурної спадщини.
Історія [ред. | ред. код]
Розробка Mundaneum розпочалась у 1895 році бельгійськими вченими і юристами Полем Отле і Анрі Лафонтеном. Обидва були переконані в тому, що знання можуть посприяти світові. Метою Mundaneum було об’єднання в одному місці всіх знань про світ у всіх його формах (книги, плакати, газети з цілого світу і тд) у великій та інноваційній бібліографії. Але, враховуючи масштаби задачі розробники повинні були зосередитися на певних областях і в основному обмежувались міжнародною документацією. Проект створення "міста знань" (Mundaneum), представлений Отле і Лафонтеном мав отримав підтримку від бельгійської влади, яка розраховувала, що воно підсилить претензії Бельгії на те, щоб прийняти Лігу Націй в Брюселлі. Для проекту було виділено приміщення і фінансування. В 1920 році Mundaneum був розміщений у лівому крилі палацу, який знаходився у брюсельському Парку п’ятдесятиріччя. Отле спочатку назвав свій проект Palais Mondial — "Всесвітній палац". Експозиція складалась із шістнадцяти дидактичних залів, бібліографічної картотеки, яка містила дванадцять мільйонів карточок, а також музей преси, який зберігав 200 тисяч екземплярів газет з цілого світу, випущених в період між 1895 і 1914 роками. Mundaneum містив фонди і великі колекції архівів: Міжнародний музей преси, Універсальний іконографічний репертуар (плакати, світлини, листівки), Універсальний довідник документації, Енциклопедію Universalis Mundaneum, яка складається зі збірника схем, концептуалізованих Полем Отле, в тому числі Mondothèque, особисті роботи Анрі Лафонтена і Поля Отле, тематичні збірники по фемінізму, пацифізму і анархізму, а також архіви волонтерської групи "друзі Palais Mondial".
Були найняті додаткові люди, які приступили до роботи. Через деякий час інформаційні ресурси Mundaneum дозволили запустити пошуковий сервіс, яким міг скористатись будь-хто, відправивши запит поштою або телеграфом – щось на подобі аналогової пошукової системи. Запити на різні теми, від бумерангів до болгарської фінансової системи, полились зі всіх куточків світу, і їхнє число становило більше 1500 в рік.
У міру розвитку проекту він почав випробовувати складності через необхідність обробки великого об′єму паперу. Отле приступив до розробки нових технологій, які допомогли б справитись з інформаційним перевантаженням, поклавши в їх основу так званий комп′ютер на основі паперу, який був обладнаний колесами і спицями, які б рухали документи по поверхні стола. Проте, через деякий час стало зрозуміло, що краще буде зовсім відмовитись від паперу. Так як в 1920-их роках електронного зберігання інформації ще не існувало, Отле довелось почати його розробку. Він детально описав можливість електронного зберігання інформації в книзі "Monde"(1934), в якій він виклав своє бачення "механічного колективного мозку", який містив би в собі всю інформацію світу, доступну через глобальну телекомунікаційну мережу.
В 1934 році бельгійська влада втратила інтерес до проекту. Mundaneum довелось перевести в менше приміщення, а через деякий час зупинити прийом запитів на інформацію. Німецька окупація Бельгії остаточно зруйнувала проект. Німці розчистили ділянку, на якій був розташований Mundaneum, знищивши тисячі ящиків з індексними карточками, щоб звільнити місце для вистави мистецтва Третього рейха. Інститут Mundaneum в Гаазі, створений австрійським філософом і соціологом Отто Нейратом, в співробітництві з Полем Отле, також був закритий через еміграцію Нейрата в Англію під час німецького вторгнення у Нідерланди.
Музей Mundaneum[ред. | ред. код]
Музей Mundaneum був відкритий у 1998 в архівному центрі бельгійського міста Монс, завдяки багаторічній роботі по його створенню. Після смерті Отле все, що залишилось від Mundaneum, було закинуто в одному із приміщень будівлі анатомічного театру Брюссельського вільного університету. Професор Чиказького університету Уорден Бойд Рейвард (Warden Boyd Rayward), дисертація якого було присвячена діяльності Поля Отле, знайшов в архівах документи, які дозволили знайти залишки "міста знань". Він знайшов кімнату, яка нагадувала мавзолей, завалену книгами і документами, покритими павутиною. Робота Рейварда допомогла відновити інтерес до роботи Отле, що в свою чергу призвело до створення музею Mundaneum в місті Монс (1993). Сьогодні в музеї Mundaneum можна подивитись на мережу, якою вона б могла бути: довгі ряди висувних ящиків з мільйонами індексних карточок Отле, вказуючих на архів в задній кімнаті, набитій книгами, плакатами, світлинами, газетними вирізками та іншими артефактами.
В 2012 році музей Mundaneum і Google оголосили про своє співробітництво, в присутності прем′єр-міністра Бельгії Еліо Ді Рупо, щоб підкреслити роль, яку грають засновники Mundaneum, Поль Отле і Анрі Лафонтен як піонери мережі Інтернет.
Mundaneum, отримавший статус елементу європейського спадку, сьогодні називають "паперовим інтернетом" і "паперовим Гуглом". Точніше, проект Поля Отле в цілому, класифікуючий всі знання світу в унікальному і централізованому місці, стає ближчим до проекту Фонду Вікімедія.
Всесвітнє місто[ред. | ред. код]
Всесвітнє місто – нереалізований утопічний проект, задуманий Полем Отле в 1910 році, який повинен був, як і всесвітні виставки світу, об′єднати всі головні інститути світу. Всесвітнє місто повинен був розповсюджувати знання для решту світу і будувати світ та універсальне співробітництво. Ідея Отле про створення утопічного міста, присвяченого міжнародним інститутам, багато в чому надихнула сучасна публікація в 1913 році норвезько-американського скульптора Гендріка Крістіана Андерсена і французького архітектора Ернеста Хебрара із вражаючої серії планів Beaux-Arts для Всесвітнього центру коммунікації (1913).
Для дизайну свого Всесвітнього міста Отле співпрацював з декількома архітекторами. Таким чином, була розроблена ціла серія проектів для Всесвітнього міста. Найбільш продуманими планами були: дизайн Мунданума (1928) і Всесвітнього світу (1929) Ле Корбюзьє в Женеві поряд з палацом Ліги Націй, проект Віктора Буржуа в Тервюрені (1931) поряд з Музеєм Конго, знову Ле Корбюзьє ( у співробітництві з Huib Hoste) на лівому березі в Антверпені (1933 р.), Моріс Хейманс і Станіслав Ясінський і Рафаель Делвілл на лівому березі Антверпена (1941).
Плани міста, розрахованого на розміщення мільйона людей, робились для міст в Брюсселі, Антверпені, Женеві (поряд з Лігою Націй), Парижі і навіть в США. З кожною зміною географічної чи політичної ситуації Поль Отле адаптував проект, намагаючись збільшити шанси на його реалізацію.
В цих різних проектах програма Всесвітнього міста залишалась більш чи менше фіксованою, включаючи всесвітній музей, всесвітній університет, всесвітній бібліотечний і документаційний центр, офіси для міжнародних асоціацій, офіси і посольства для народів, олімпійський центр, житловий район і парк, зв′язані Авеню націй.
Не дивлячись на підтримку багатьох прихильників проекту, серед політиків і других, цей проект так і не побачив світ.