Бібліографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бібліографія(грец. βιβλιον — книжка і γραφω — пишу) — галузь знання про книгу, що має своїм завданням:

1. виявлення, облік, опис, систематизацію і якісний аналіз творів друку;
2. складання різних бібліографічних посібників, які полегшують і сприяють кращому використанню друкованої продукції з науковою, практичною і виховною метою;
3. розробка принципів і методів бібліографування друкованих творів і організації бібліографічної роботи.

Дана стаття чи розділ містить застарілі чи неактуальні дані. Матеріал може потребувати доповнення чи випралення. Будь ласка, відредагуйте статтю чи помістіть Ваші зауваження на сторінку обговорення.

[ред.] Історія

Б. зародилася ще в стародавньому світі. Так, відомі бібліографічні таблиці з 120 сувоїв в 3 ст. до н. е. склав грек Каллімах на основі каталогів Александрійської бібліотеки. Але бібліографами тоді, власне, називали переписувачів книг. Значно пізніше термін Б. почали вшивати для опису книг. Першим твором з Б. друкованих праць вважається книга швейцарського вченого К. Геснера «Бібліотека загальна» (Bibliotheca universalis, т. 1—4. Цюріх, 1545—55).

Початок вітчизняній Б. ще в Київській Русі був покладений в «Ізборнику Святослава» (1073). Пізніше складаються описи книг монастирських бібліотек і т. ін. Значний вклад у розвиток вітчизн. і світової Б. внесли В. С. Сопиков, В. Г. Анастасевич, В. І. Межов, П. П. Пекарський, брати Ламбіни, Г. М. Геннаді, М. М. Лисовський, М. О. Рубакін. В деяких працях цих бібліографів подані відомості і про українську книгу.

Важливе значення в історії української Б. має діяльність В. С. Іконникова, М. Ф. Комарова, І. 6. Левицького, М. І. Павлика, О. М. Лазаревського, М. І. Костомарова, І.Ф. Павловського, Б. Д. Грінченка, В. М. Доманицького, І. Т. Калиновича. Складений М. Ф. Комаровим «Бібліографічний покажчик нової української літератури» (К., 1883) — значне явище в тодішньому культурному житті України. Ця праця була першою серйозною спробою обліку друкованої продукції Наддніпрянської України з 1798 по 1883. Іван Левицький працював над бібліографією західноукраїнських видань. Він склав покажчик — «Галицько-руська бібліографія» (т. 1—2. Львів, 1888—95) і як продовження її — «Українську бібліографію Австро-Угорщини за роки 1887— 1900» (т. 1—3. Львів, 1909—11). В розвитку бібліографічної справи на Україні значну роль відіграв І. Я. Франко. Він був упорядником ряду праць з Б., сприяв роботі інших бібліографів, рецензував їх покажчики, нерідко використовуючи Б. для пропаганди революційних ідей.

[ред.] Бібліографія в часи УРСР

В Україні існував ряд бібліографічних об'єднань (див. Бібліографічні товариства). Але в цілому дореволюційна українська Б. не набрала широкого розвитку. Нею займались поодинокі ентузіасти. Тому твори українського друку слабо представлені в Б. За Радянської влади бібліографічну справу організовано в державному масштабі. Комуністична партія і Рад. уряд проявляли постійне піклування про розвиток Б. В постанові ЦК ВКП(б) «Про літературну критику і бібліографію» (1940) Б. визначається як серйозне знаряддя пропаганди і комуністичного виховання.

В СРСР створена чітка система бібліографування творів друку. Заснована 1922 Книжкова палата УРСР систематично видавала бібліографічні журнали, які реєструють всі види друкованих видань республіки (див. Бібліографічні журнали). Бібліографічну роботу в УРСР також вели великі бібліотеки та Харківський бібліотечний інститут. Питання Б. в Рад. Україні розробляли В. О. Ігнатієнко, О. Ю. Андрієвський, С. І. Маслов, П. М. Попов, Ф. П. Максименко, І. С. Свенцицький, Ю. О. Меженко, М. Ф. Яшек, М. І. Ясинський, І. 3. Бойко, М. П. Гуменюк, Я. М. Керекез та інші.

[ред.] Бібліографія в Україні

[ред.] Підгалузі

Бібліогра́фія літерату́рна — наукова галузь, що займається виявленням, обліком і систематизацією друкованих творів художньої літератури й літературознавства.

Перелік творів та їх видань, покажчики монографій і статей про творчість окремих письменників чи з певних питань літературознавства, про літературу того чи іншого народу укладаються в певному порядку, який допомагає науковцеві чи рядовому читачеві швидко знайти потрібну книгу.

Бібліографія літературознавча є допоміжною літературознавчою дисципліною і складовою частиною літературознавчого джерелознавства .

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія
• Ленін В. І. Твори. Вид. 4:
  • т. 20. Рецензія на книгу ГМ. О. Рубакін. «Серед книг»];
  • т. 21. Карл Маркс;
• Общая библиография. М., 1957;
• Гуменюк М. П. Украинский библиограф XX века М. Ф. Комаров. «Советская библиография», 1957, в. 47;
• Гуменюк М. П. Левицкий — выдаюшийся украинский библиограф XIX столетия. «Советская библиография», 1955, в. 41;
• Гуменюк М. П. Иван Франко и библиография. «Советская библиография», 1956, в. 43.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!