Музей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей історії мистецтв, м. Відень, Австрія

Музе́ї (від дав.-гр. τὸ Μουσεῖον — «дім Муз») — культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.

Щороку 18 травня святкується Міжнародний день музеїв, у який деякі країни проводять Ніч музеїв.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам'яткоохоронна робота.

Музеї є юридичними особами, крім тих, що створюються і діють при підприємствах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Історія утворення[ред.ред. код]

Стародавній світ[ред.ред. код]

У ІІ тис. до н. е. писарі Ура та інших міст Межиріччя почали збирати літературні та наукові тексти, написані клинописом на глиняних табличках. Таким чином виникали приватні і царські бібліотеки. Найбільшою з них була бібліотека Ашшурбаніпала (VII ст. до н. е.), яка нараховувала понад 30 тисяч табличок. У VI ст. до н. е. вавилонський цар Набонід збирав старожитності, займався розкопками і навіть відновив частину Ура халдейського[1].

Античність[ред.ред. код]

У Давній Греції мусейонами (музеями) називалися вівтарі для жертвоприношення музам, які вважалися божествами джерел, а пізніше — покровительками мистецтв і наук. Подібні вівтарі містилися у філософських школах Платона й Арістотеля для здійснення обрядів. Іноді мусейони слугували не лише місцями для поклоніння музам, але й проведення творчих змагань поетів. У Феспійському святилищі раз на п'ять років проводилися загальногрецькі святкування в честь муз — Мусеї. У самому святилищі і його околицях містилися статуї богинь, виконані скульпторами Кефісодотом і Праксителем, статуї Діоніса роботи Мирона і Лісіппа, відомий мармуровий Ерос Праксителя[1].

Ці статуї, а також предмети декоративно-прикладного мистецтва, реліквії, воєнні трофеї присвячувалися богам в честь одержаної над ворогом перемоги, в надії отримати зцілення чи задовольнити будь-яке прохання. Із цих дарів створювалися перші колекції, які зберігалися в святилищах, храмах, скарбницях. Спеціальні служителі займалися їхньою охороною й обліком. Вони складали детальні списки речей, де вказували назву предмета, матеріал, з якого він виготовлений, масу, особливі ознаки, стан, ім'я бога, якому він присвячувався, привід і дата присвячення, ім'я та етнічна приналежність того, хто дарує. Речі, які перебували в зруйнованому стані, заносилися в списки речей на вилучення, які затверджувалися радою храму. Оскільки руйнувати ці предмети не дозволялося, то вироби із золота і срібла переплавлялися в злитки, які потім присвячувалися богам, інші — закопувалися в храмові резервуари чи підземні сховища[1].

Середньовіччя[ред.ред. код]

Відродження[ред.ред. код]

Види музеїв[ред.ред. код]

За своїм профілем музеї поділяються на такі види:

На основі ансамблів, комплексів пам'яток та окремих пам'яток природи, історії, культури та територій, що становлять особливу історичну, наукову і культурну цінність, можуть створюватись історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Останнім часом зелений туризм на Київщині пропонує відпочинок у формі екскурсій до музеїв-садиб старовинного побуту з повноцінним харчуванням. Щоправда це ще молодий напрям туризму, і дещо поступається можливостям карпатського регіону з його гірськими, культурними, та готельними принадами.

Музеї-садиби[ред.ред. код]

Музейна територія[ред.ред. код]

На території, відведеній для музею, забороняється діяльність, що суперечить його функціональному призначенню або може негативно впливати на стан зберігання музейного зібрання, а також інша діяльність, яка є несумісною з діяльністю музею як закладу культури. На цій території згідно з статутом музею може бути виділено зони:

  • заповідна — для зберігання і охорони найцінніших історико-культурних комплексів і окремих об'єктів;
  • експозиційна — для стаціонарного демонстрування великогабаритних музейних предметів і використання в культурно-пізнавальних цілях;
  • наукова — для проведення науково-дослідної роботи;
  • рекреаційна — для відпочинку та обслуговування відвідувачів музею;
  • господарська — для розміщення допоміжних господарських об'єктів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Юренева Т. Ю. Музееведение: Учебник для высшей школы. — 2-е изд. — М.: Академический Проект, 2004. — 560 с. —(«Gaudeamus»)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]