Корольчук Сергій Васильович
| Сергій Корольчук Корольчук Сергій Васильович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1988 сел. Віньківці Віньковецького (з 2020 року - Хмельницького району), Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
2022 у боях під Черніговом (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Рівненський державний педагогічний університет | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Сергій Васильович Корольчук — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Сергій Корольчук народився 1988 року у селищі Віньківці Віньковецького (з 2020 року — Хмельницького району) на Хмельниччині. Після закінчення загальноосвітньої школи в рідному селі навчався у Кам'янець-Подільському коледжі культури та мистецтв, згодом продовжив навчання в Рівненському державному педагогічному університеті. Після закінчення університету повернувся в коледж культури та мистецтв викладачем, працював також у Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка. Він керував оркестром народних інструментів, був надзвичайно талановитим, від руки писав партії для цілого оркестру. У 2019 році Сергій Корольчук підписав контракт, пішов служити до лав ЗСУ. Під час війни на сході України неодноразово брав участь у боях з окупантом в зоні ООС. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув старший солдат у боях під Черніговом на початку березня 2022 року. Попрощалися із Сергієм Корольчуком 26 березня 2022 року у Віньківцях. Державну відзнаку загиблого його рідним 29 серпня 2022 року вручив очільник Хмельницької ОВА Сергій Гамалій[1][2][3].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилися дружина та донька (нар 2020)[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Мовчан, Ангеліна (26 березня 2022). Чотири обірвані життя: на Хмельниччині попрощалися з загиблими військовими. https://ye.ua (укр.). Процитовано 18 вересня 2022.
- ↑ Богуцька, Надія (7 квітня 2022). Вестиме донечку за руку тільки мама…. Подільські вісті (укр.). Процитовано 18 вересня 2022.
- ↑ Отаманчук, Вікторія (29 серпня 2022). Семеро Героїв Хмельниччини посмертно нагороджені орденом «За мужність». https://vsim.ua (укр.). Процитовано 18 вересня 2022.
- ↑ Президент відзначив державними нагородами захисників України. Арміяinform (укр.). 8 травня 2022. Процитовано 18 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 7 травня 2022 року № 320/2022 «Про відзначення державними нагородами України»