Котляревський Іван Арсенійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Котляревський Іван Арсенійович
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 7 листопада 1941(1941-11-07)
Місце народження Ташкент
Дата смерті 13 червня 2007(2007-06-13) (65 років)
Місце смерті Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Професії музикант
Премії Заслужений діяч науки і техніки України
Звання доктор мистецтвознавства

Іва́н Арсе́нійович Котляре́вський (1941—2007) — український музикознавець й педагог, доктор мистецтвознавства (1985), професор (1986), член-кореспондент АМУ (1997). Заслужений діяч науки і техніки України (1993), член НСКУ (1991).

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Арсенія Котляревського та Віри Бакєєвої.

1960 року закінчив Львівську консерваторію, клас валторни, 1966 — Новосибірську консерваторію (клас теорії музики Ю. Кона), де від того часу й викладав.

Від 1968 року — у Національній музичній академії України. Протягом 1984—1995 років — проректор з наукової роботи, водночас від 1992-го — завідувач кафедри теорії музики.

З його ініціативи в академії відкрито інформаційно-обчислювальний центр, науково-творчу лабораторію з українського фольклору, кабінет українського музикознавства.

Активно займався дослідженнями, пропагував і популяризував вітчизняну та світову музичну спадщину й сучасних українських та зарубіжних композиторів.

Створив власний напрям у науковому музикознавстві. Брав участь у виготовленні та реконструюванні органів у Києві, Москві, Новосибірську, Черкасах.

Напрями наукових досліджень: історія музичного виконавства, музична освіта, теорія музики.

Серед учнів — Марина Денисенко, Віталій Іванченко, Борис Верещагін, І. Ігнатченко, Ірина Коханик, О. Маркова, Тетяна Мартинюк, Олена Рощенко, Олександра Самойленко, Віра Григорівна Сумарокова, Л. В. Шаповалова.

Батько Олени Котляревської.

Серед робіт:

  • «Діатоніка і хроматика як категорії музичного мислення», 1971
  • «Музично-теоретичні системи європейського мистецтвознавства», 1983
  • «До питання про понятійність музичного мишлення», 1989
  • «Музично-теоретична україністика», 1998
  • «Парадигматичні аспекти розвитку понятійного апарату музикознавства», 2000
  • «Пріоритетність як фактор розвитку музикознавства», 2002
  • «Константи теоретичного музикознавства: історія і еволюція», 2004
  • «Загальні основи науково-дослідної роботи», 2008.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]