Котяча акула
| Котячі акули | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Котяча акула дрібноплямиста (Scyliorhinus canicula)
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Scyliorhinus canicula Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Котяча акула (Scyliorhinus) — рід акул родини Котячі акули ряду Кархариноподібні. Має 18 видів.
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина представників цього роду коливається від 32 до 170 см. У значній частині видів спостерігається статевий диморфізм: самці більше за самиць. Ці акули типові для родини котячі акули. Голова коротка, відносно широка, трохи сплощена зверху, ю у деяких видів — клиноподібна. Морда округла. Очі великі, мигдалеподібні або вальні, з мигальною перетинкою. За ними розташовані невеличкі бризкальця. Ніздрі з невеличкими носовими клапанами. Губна борозна коротка, є лише на нижній губі, або зовсім відсутні. Рот помірного розміру, зігнутий чи дугоподібний. Зуби дуже маленькі, з 3 верхівками, з яких центральна є високою та гострою, бокові — крихітні. У них 5 пар зябрових щілин, дві останні пари розташовані над грудними плавцями. Тулуб стрункий. Луска тверда, велика. Шкіра груба, товста. Грудні плавці широкі, з округлими кінчиками. Мають 2 спинних плавця, з яких передній більше за задній. Анальний плавець широкий, низький. Хвостовий плавець, короткий (іноді довгий), вузький, гетероцеркальний.
Забарвлення спини білувате, коричневе з різними відтінками, жовтувате, сіре, червонувате. По спині, боках та плавцях розкидані темні або світлі плями, у багатьох видів — темні сідлоподібні плями. Черево світліше за спину та боки.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Тримаються на глибинах від 20 до 750 м, на континентальному шельфі та континентальному схилі. Воліють до мулистих, скелястих, кам'янистих ґрунтів. Активні вночі. Полює біля дна, є бентофагом. Живиться ракоподібними, молюсками, дрібною костистою рибою, морськими черв'яками (переважно поліхетами)
Це яйцекладні акули. Самиці відкладають від 2 до 20 яєць.
Не є об'єктом промислового вилову. Часто ловляться для тримання в акваріумах та океанаріумах, оскільки добре пристосовується до неволі.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкають в Атлантичному океані: від Північної Кароліни (США) до Уругваю, у Карибському басейні, від південних берегів Скандинавії до південної Африки (також в Середземному, Адріатичному, Егейському та Мармуровому морях); в Індійському океані: біля Коморських островів; Тихому океані: біля Філіппін, Індонезії, Китаю, Тайваню, Корейського півострова, Японії.
Види[ред. | ред. код]
- Scyliorhinus besnardi Springer & Sadowsky, 1970
- Scyliorhinus boa Goode & Bean, 1896
- Scyliorhinus cabofriensis K. D. A. Soares, U. L. Gomes & M. R. de Carvalho, 2016[1]
- Scyliorhinus canicula (Linnaeus, 1758)
- Scyliorhinus capensis (Müller & Henle, 1838)
- Scyliorhinus cervigoni Maurin & Bonnet, 1970
- Scyliorhinus comoroensis Compagno, 1988
- Scyliorhinus garmani (Fowler, 1934)
- Scyliorhinus hachijoensis (Ito, Fujii, Nohara & Tanaka, 2022)
- Scyliorhinus haeckelii (Miranda-Ribeiro, 1907)
- Scyliorhinus hesperius Springer, 1966
- Scyliorhinus meadi Springer, 1966
- Scyliorhinus retifer (Garman, 1881)
- Scyliorhinus stellaris (Linnaeus, 1758)
- Scyliorhinus tokubee Shirai, Hagiwara & Nakaya, 1992
- Scyliorhinus torazame (Tanaka, 1908)
- Scyliorhinus torrei Howell-Rivero, 1936
- Scyliorhinus ugoi Soares, Gadig & Gomes, 2015
Посилання[ред. | ред. код]
- Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2011). Види роду Scyliorhinus на FishBase. Версія за Лютий 2011 року.
|
Це незавершена стаття про хрящових риб. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
- ↑ Soares, K.D.A., Gomes, U.L. & De Carvalho, M.R. (2016): Taxonomic review of catsharks of the Scyliorhinus haeckelii group, with the description of a new species (Chondrichthyes: Carcharhiniformes: Scyliorhinidae). Zootaxa, 4066 (5): 501-534.