Акули-молоти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Акули-молоти
Період існування: Міоцен — наш час[1]
Sphyrna lewini
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Кархариноподібні (Carcharhiniformes)
Родина: Акули-молоти (Sphyrnidae)
T. N. Gill, 1872
Sphyrnidae distribution map.svg
Роди
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Sphyrnidae
EOL: 1895
ITIS logo.jpg ITIS: 160497
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 376648
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sphyrnidae

Акули-молоти (Sphyrnidae) — родина акул ряду Кархариноподібні (Carcharhiniformes).

До цієї родини належать 2 роди із сімома видами. Акули-молоти є родичами сірим акулам, але відрізняються від них, а також від всіх інших риб дуже своєрідною формою голови. Вона сильно сплющена зверху вниз і має з боків два більших вирости, на зовнішніх краях яких розташовані очі, а трохи впереді від них — більші ніздрі. Якщо дивитися на голову такої акули зверху, вона дійсно сильно нагадує молот або кувалду.[2] Така форма передньої частини тіла полегшує, очевидно, маневрування акули у вертикальній площині, а широко розставлені носові отвори дають акулі-молоту можливість більше точної орієнтації стосовно джерела того або іншого запаху.

Опис[ред.ред. код]

Найбільшим представником родини є акула-молот велетенська (Sphyrna mokarran) — досягає 4,5 і навіть 6 м у довжину. Вона широко поширена в тропічних водах Тихого, Індійського й Атлантичного океанів, але ніде не досягає високої чисельності. Інші молотоголові акули мають менші розміри — до 3,5-4,2 м при вазі близько 450 кг.[3][4] Всі вони також мають переважно тропічне поширення. Лише один вид — акула-молот звичайна (Sphyrna zygaena), у літню пору відвідує помірковано теплі води. Вона відзначена в Північному і Японському (затока Петра Великого, Татарська протока) морях,[5] а також біля північно-східного узбережжя США й біля берегів Англії.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Акули-молоти швидкі й сильні плавці, що зустрічаються рівною мірою в прибережній смузі й у відкритих водах. Вони нерідко заходять навіть у солонуваті води.

Живлення[ред.ред. код]

Їжу акул-молотів становлять різноманітні донні безхребетні (креветки, краби, молюски), риби (оселедцеві, скумбрії), кальмари. У шлунках великих особин найчастіше знаходять скатів (у стінках шлунка одного екземпляра було виявлено більше 50 хвостових шипів скатів-хвостоколів) і акул, у тому числі своїх побратимів по виду. Відомий випадок, коли піймана велетенська акула-молот, довжиною близько 4 м, була лише частково витягнена з води, коли ще більший представник того ж виду напав на підвішену акулу й відкусив їй всю хвостову частину тіла аж до черевних плавців.

Розмноження[ред.ред. код]

Акули-молоти розмножуються шляхом яйцеживородження або живородження. Самиця за один виплід приносить у різних видів від 6-9 до 30-40 дитинчат, причому акулята, подібні по всіх пропорціях з дорослими особинами, мають довжину 45-50 см.

Напади на людей[ред.ред. код]

Великі акули становлять значну небезпеку для людей, що перебувають у воді. У їхніх шлунках знаходили частини людського тіла, а багато нападів, що стались на очах численних глядачів, мають документальне підтвердження. Один з таких нападів був здійснений на переповненому людьми пляжі в берегів Флориди, усього в 60 м від берега. Атакована дівчина одержала важкі поранення, але була витягнена з води черговим рятувальником. При цьому акула-молот супроводжувала свою здобич, що вислизнула, до самого берега.

Промислове значення[ред.ред. код]

Промислове значення акул-молотів незначне, але в деяких районах вони добуваються заради м'яса, шкіри й печінкового жиру. Акули-молоти, що роблять завзятий опір при пійманні, вважаються також досить почесними трофеями для морських рибалок-спортсменів.

Акули-молоти
← 4,6 млрд 542 488 444 416 359 299 251 200 145 65 23 2

Примітки[ред.ред. код]

  1. Sepkoski Jack A compendium of fossil marine animal genera (Chondrichthyes entry) // Bulletins of American Paleontology, 364 (2002). Процитовано 01/09/08.
  2. Жизнь животных. Рыбы|с=47—49
  3. Hessing, S. (2000). Sphyrna tiburo. Animal Diversity Web. Retrieved on 2012-12-19.
  4. «Record Hammerhead Pregnant With 55 Pups». Discovery News. Associated Press. July 1, 2006. Процитовано October 18, 2008. 
  5. «Sphyrna zygaena Linnaeus, 1758». Институт биологии моря ДВО РАН. Архів оригіналу за 2012-03-17. Процитовано 12.08.2008. 


Spotted eagle ray lineart.jpg Це незавершена стаття про Хрящових риб.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.