Кратеропа попеляста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кратеропа попеляста
Попеляста кратеропа (підвид A. s. somervillei, Махараштра)
Попеляста кратеропа (підвид A. s. somervillei, Махараштра)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Leiothrichidae
Рід: Argya
Вид: Кратеропа попеляста
Argya striata
(Dumont, 1823)[2]
Поширення підвидів попелястої кратеропи.
Поширення підвидів попелястої кратеропи.
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Turdoides striatus
Malacocercus terricolor
Cossyphus striatus
Crateropus canorus
Turdoides striata
Посилання
Вікісховище: Argya striata
Віківиди: Argya striata
МСОП: 103871402

Кратеро́па попеляста[3] (Argya striata) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає на Індійському субконтиненті.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 25 см. Забарвлення коричнево-сіре, дзьоб жовтий. Верхня частина тіла тьмяніша, на горлі і грудях нечіткі плямки. Представники підвиду A. s. somervillei мають рудий хвіст, махові пера у них тьмяніші. Виду не притаманний статевий диморфізм[4]. Попелясті кратеропи живуть досить довго, деякі птахи можуть досягати віку 16,5 років[5].

Попеляста кратеропа

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють п'ять підвидів:[6][7]

Цейлонська кратеропа раніше вважалася підвидом попелястої кратеропи.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Попелясті кратеропи мешкають в Індії, Пакистані, Непалі, Бутані і Бангладеш. Вони живуть в сухих і вологих рівнинних тропічних лісах, в чагарникових заростях, садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1525 м над рівнем моря.

Поведінка[ред. | ред. код]

Попелясті кратеропи живуть в зграях, до яких можуть приєднуватися птахи інших видів[8]. Члени зграї можуть колектвно захищати свою територію від ворогів[9]. Їм притаманна складна поведенка, зокрема ігрова[10][11]. Попелясті кратеропи живляться переважно комахами, а також зерном, нектаром і ягодами[12]. Розмножуються протягом всього року. В Північній Індії піки розмноження припадають на періоди з березня по квітень і з липня по вересень. Попелясті кратеропи досягають статевої зрілості на третьому році життя, молоді самиці покидають родинну групу у віці 2 років. Гнізда розміщуються на деревах, серед листя. В кладці 3-4 яйця, хоча їхня кількість може доягати семи. Попелястим кратеропам притаманний колективний догляд за пташенятами[13]. Вони іноді стають жертвами гніздового паразитизму строкатих і білогорлих зозуль[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Argya striata. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  2. Dumont, Charles (1823). Cuvier, Frédéric (ред.). Dictionnaire des sciences naturelles (фр.). Т. Volume 29. Strasbourg: F.G. Levrault. с. 268. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Ali, S; S D Ripley (1996). Handbook of the birds of India and Pakistan. Т. 6 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 224—230.
  5. Flower SS (1938). Further notes on the duration of life in animals. IV. Birds. Proceedings of the Zoological Society of London, Series A. A108: 195—235. doi:10.1111/j.1469-7998.1938.tb07895.x.
  6. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
  7. Ripley, S Dillon (1958). Indian Birds. VII. Postilla. 35: 1—12.
  8. Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 445—446.
  9. Gaston, AJ (1978). The Evolution of Group Territorial Behavior and Cooperative Breeding. The American Naturalist. 112 (988): 1091—1100. doi:10.1086/283348.
  10. Gaston, A. J. (1977). Social behaviour within groups of jungle babblers Turdoides striatus. Animal Behaviour. 25 (828–848): 828—848. doi:10.1016/0003-3472(77)90036-7.
  11. Neelakantan, KK (1957). Hypnotic behaviour of a White-headed Babbler (Turdoides striatus). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 54 (2): 460—461. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  12. Narang, ML; Lamba, BS (1986). Food habits of jungle babbler Turdoides striatus (Dumont) and its role in the ecosystem. Indian Journal of Ecology. 13 (1): 38—45.
  13. Gaston, AJ (1978). Demography of the Jungle Babbler, Turdoides striatus. Journal of Animal Ecology. 47 (3): 845—870. doi:10.2307/3675. JSTOR 3675.
  14. Gaston, A. J. (1976). Brood parasitism by the Pied Crested Cuckoo Clamator jacobinus. Journal of Animal Ecology. 45 (2): 331—48. doi:10.2307/3878. JSTOR 3878.

Посилання[ред. | ред. код]