Кільця Нептуна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кільця Нептуна

Кільця Нептуна можуть складатися з крижаних часток, покритих силікатами, або з матеріалу на основі вуглецю, - найбільш імовірно, це він додає їм червонуватий відтінок.

Характеристики кілець[ред.ред. код]

Відносно вузьке, саме зовнішнє, розташоване в 63 000 км від центру планети - кільце Адамса; кільце Левер'є на відстані 53 000 км від центру та ширше; більш слабке кільце Галле на відстані в 42 000 км. Кільце Араго розташоване на відстані в 57 000 км. Між кільцями Араго і Левер'є розташовується широке кільце Ласселл.

Кільця названі на честь вчених, які зробили вагомий внесок у відкриття та дослідження Нептуна: Джона Адамса, Йоганна Ґалле, Вільяма Ласселла, Урбена Левер'є, Франсуа Араго.

Параметри кілець Нептуна
Назва Номер кільця відстань від центру Нептуна до початку кільця Відстань в радіусах Нептуна Ширина Альбедо
Галле 1989N3R 41 900 км 1.692 2000 км ~15×10-3
Леверье 1989N2R 53 200 км 2.148 110 км ~15×10-3
Ласселл 1989N4R 53 200 км 2.148 4000 км ~15×10-3
Араго 1989N4R 57 000 км 2.310 - -
Адамс 1989N1R 62 930 км 2.541 ~ 50 км ~15×10-3

Відкриття та дослідження[ред.ред. код]

Перше кільце Нептуна було виявлено в 1968 році командою астрономів на чолі з Едвардом Гайненом.

Але пізніше вважалося, що це кільце могло бути неповним, дефектним Така думка запанувала після спостереження за покриттям кільцями зірки в 1984 році, коли кільця затьмарили зірку під час її входу в тінь, але не вихід з неї. Зображення «Вояджера-2» від 1989 року розв'язали цю проблему, оскільки було виявлено ще кілька слабких кілець, але з досить масивної структурою.

Найвіддаленіше кільце Адамс, як тепер відомо, містить 5 «дужок» під назвою: «Хоробрість», «Liberté», «Egalité 1», «Egalité 2», і «Fraternité» (Свобода, рівність і братерство)

Арки в кільці Адамса (з ліва на право Fraternité, Égalité, Liberté), світла пляма в правому нижньому куті - освітлена частина Нептуна

Наземні спостереження покриття зірок на початку і середині 80-х років показали присутність часткових кілець (дуг чи арок) на відстані декількох радіусів від центру Нептуна. Вояджер виявив систему екваторіальних кругових кілець. Із зовнішнього боку цих кілець на відстані 62 900 км від центра планети виявлено три оптично товсті арки протяжністю 4 градуси, 4 градуси і 10 градусів в кільці по довготі. Зараз відомо 5 арок, що називаються: «Хоробрість», «Liberté», «Egalité 1», «Egalité 2», і «Fraternité» (Свобода, рівність і братерство). Ймовірно, ці арки спостерігалися під час покриття зірок з Землі.

Яскраві арки Нептуна, по всій видимості, є результатом скупчення льоду, який легше будь-якої породи. Лід добре відбиває світло, тому ми й бачимо їх сяйво. Однак питання полягає в тому, чому арки знаходяться саме там, де вони знаходяться. Початкові гіпотези вказували на те, що арки Нептуна можуть пояснюватися вертикальною складовою в орбіті одного з супутників Нептуна - Галатеї. Орбіта Галатеї проходить між двома зовнішніми кільцями. Галатея обертається навколо Нептуна повільніше, ніж кільця. Раніше вважалося, що ця різниця в швидкості і є причиною виникнення яскравих арок. Справа в тому, що кільця обертаються в два рази швидше, ніж Галатея. Це означає, що у трьох орбіт існує певна точка, де одночасно виявляються арка і супутник. Цю точку астрономи називали "точкою резонансу". Група вчених з Southwest Research Institute виявили недавно, що Галатея має ексцентричну орбіту. Тепер астрономи впевнені, що саме це є причиною виникнення яскравих арок Нептуна.

Проте нові дослідження показують, що вплив гравітації Галатеї недостатньо для того, щоб утримувати матеріал кілець в тому становищі, в якому вони є зараз. Спостережувані результати можна пояснити присутністю ще одного супутника Нептуна, який може мати досить малий розмір (до 6 км), і внаслідок цього може бути ще не відкритим. Спостереження з поверхні Землі, опубліковані в 2005 році, показали, що кільця Нептуна набагато не стабільніші, ніж вважалося раніше. Зображення, отримані обсерваторією Кек (Гавайські острови) в 2002 і 2003 роках, показують значні зміни в порівнянні з зображеннями «Вояджера-2». Зокрема, здається, що дуга «Liberté» може зникнути усього через століття

Альбедо всіх кілець дуже низька (менше 10%). Кільця не відображають радіохвилі і виглядають значно яскравіше у розсіяному, ніж у відбитому світлі.

Джерела[ред.ред. код]