Вояджер-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вояджер-2
Voyager probe.jpg
«Вояджер»
Основні параметри
Повна назва Voyager 2
Організація США НАСА
Тип апарата дослідження дальніх планет Сонячної системи
Проліт Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун
Ракета-носій Titan IIIE / «Центавр»
Космодром США мис Канаверал
Тривалість польоту в польоті 37 років, 9 місяців, 5 днів
Технічні параметри
Маса 721.9 кг кг
Потужність 420 Вт
Джерела живлення атомний реактор
Час активного існування приблизно 50 років
Вебсторінка
Вебсторінка http://voyager.jpl.nasa.gov/

«Вояджер-2» — діючий автоматичний космічний зонд, запущений НАСА в 1977 році в рамках програми «Вояджер» для досліджень дальніх планет Сонячної системи. Перший і поки що єдиний апарат, який досяг Урана та Нептуна. Станом на листопад 2013 року апарат був у робочому стані та знаходився на відстані 103,233 а. о. (15,443 млрд км) від Сонця.

Вояджер-2 був розроблений у Лабораторії реактивного руху у місті Пасадена, штат Каліфорнія. Технічно космічний апарат був ідентичним Вояджеру-1, проте був запущений по більш довгій траєкторії, яка дозволяла пролетіти біля Урана та Нептуна, використовуючи гравітаційний маневр при прольоті біля Сатурна в 1981 році та Урана в 1986 році.

Поверхня Європи - супутника Юпітера.
Фото супутника Енцелада
Фото Тритона

Подальша доля апарата[ред.ред. код]

  • 20252030 рр. — з «Вояджером-2» буде втрачено зв'язок.
  • 8571 р. — «Вояджер-2» буде знаходитися в 4 св. роках від Зірки Барнарда.
  • 20319 р. — «Вояджер-2» пройде на відстані 3,5 св. років від зірки Проксима Центавра.
  • 296036 р. — «Вояджер-2» підійде до Сіріусу на відстань 4,3 св. роки.

Див. такод[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]