Ладижець Володимир Іванович
Ладижець Володимир Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
17 червня 1924 Харківці, Старосинявська селищна громада, Старосинявський район, Кам'янець-Подільська область, Українська СРР, СРСР | |||
Помер |
22 листопада 1991 (67 років) Ужгород, Українська Радянська Соціалістична Республіка | |||
Поховання | Ужгород | |||
Громадянство | СРСР → Україна | |||
Діяльність | письменник, поет | |||
Членство | СП СРСР | |||
Нагороди | ||||
|
Володи́мир Іва́нович Ладижець (* 17 червня 1924, Харківці, Остропільський район, Кам'янець-Подільський — † 22 листопада 1991, Ужгород), український поет та прозаїк, перекладач, член НСПУ з 1950 року. Лауреат премії імені Лесі Українки, нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями, грамотою Президії ВР України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї вчителя. Перші його вірші Остропільська районна газета надрукувала в квітні 1941.
Учасник Другої світової війни — в 1942—1944 роках. У військовій газеті «Зенітник» друкуються його вірші «Бійцю», «Лист», «Оповідь про бойову сестру», «Розвідник».
Закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ, був на редакційно—видавничій роботі. Працював у пресі Закарпатської області — головний редактор Закарпатського обласного книжково-газетного видавництва, був відповідальним секретарем Закарпатської організації Спілки письменників України.
Його доробок:
- 1950 — перша збірка поезій «Славлю труд»,
- 1951 — «Єдність»,
- 1952 — «Винобрання»,
- 1955 — «За синіми перевалами»,
- 1959 — «Лірика»,
- 1963 — «Між берегами»,
- 1963 — «З далеких і близьких доріг»,
- 1974 — «Ясновид»,
- 1984 — «Вибране».
Прозаїчна трилогія «Перехрестя»: «Перехрестя» — 1967, 1971 — «Розхитана земля», 1976 — «За бруствером — світанок».
Видано близько двадцяти його дитячих книжок віршів, казок, загадок, пісень:
- 1953 — «Сопілка»,
- 1955 — «Казки»,
- 1956 — «Я живу на Закарпатті»,
- 1959 — « Герої нашого двору»,
- 1960 — «Ой дударі-трударі»,
- 1961 — «Ми малята-веселята»,
- 1962 — «Біг лисок через лісок»,
- 1964 — «Топ, топ, топаночки»,
- 1965 — «Я малий собі гуцулик»,
- 1967 — «Ой чесало дівча косу»,
- 1973 — «Гей, коники, гей конята», перекладено угорською мовою та випущено в Будапешті,
- 1974 — «Трембіта»,
- 1977 — «Зелен виноград»,
- 1979 — «Сонце над Верховиною».
На його вірші створили пісні композитори Анатолій Кос-Анатольський, Юдіф Рожавська, Богдана Фільц.
Перекладав з чеської, словацької, угорської мов:
- 1956 — «Чеські та словацькі казки», співавтор: К. Лустіч,
- 1960 — повість Т. Зелінова «Якутко», співавтор: А. Патрус-Карпатський,
- 1967 — вірші для дошкільнят М. Ферка «Таємниця іграшок»,
- 1960 — з угорської — вірші для дітей Л. Балли «Перші ластівки».
Похований на пагорбі Слави цвинтаря Кальварія.
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська література
- Людина щедрого таланту [Архівовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Ладижець Володимир Іванович (рос.) [Архівовано 25 квітня 2013 у Wayback Machine.]
|
- Народились 17 червня
- Народились 1924
- Уродженці Харківців (Старосинявський район)
- Померли 22 листопада
- Померли 1991
- Померли в Ужгороді
- Поховані в Ужгороді
- Члени Спілки письменників СРСР
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені грамотою Президії ВР УРСР
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Українські письменники
- Українські поети
- Українські перекладачі
- Лауреати літературної премії імені Лесі Українки