Ладівниця
.JPG)
Ладівни́ця[1], лядівни́ця, лєдовни́ця[2] (пол. ładownica), ладу́нка[3], ляду́нка[4] (пол. ładunek < нім. Ladung — «заряд») — елемент військового спорядження, спеціальна сумка або коробка, призначена для перенесення боєприпасів. Ладівниці переважно носили на поясі, рідше — на плечовому перев'язі.
Використовувалася і використовується також як складова парадної форми.
Історія[ред. | ред. код]
Ладівниці поширилися у європейських арміях з XVI ст., замінивши собою бандольєри і берендейки. У цих пристроях теж використовувався принцип попереднього дозування зарядів: відміряні порції пороху зберігалися в окремих трубочках — попередницях набоїв. Стрільцеві не треба було витрачати час на визначення точної кількості «зілля» для пострілу — досить було всипати готовий заряд у ствол зброї. Саме слово «ладівниця» походить з польської мови (ładownica < ładować — «заряджати»), і з'явилося там у XVII столітті[5].
Ладівниці носили зазвичай на боці, але могли використовуватися і інші способи кріплення. Так, ладівниці гренадерів XVII—XVIII ст. поміщалися на поясі попереду (аналогічно сучасним поясним сумкам), бо бічна сумка в цих військах призначалася для перенесення ручних гранат.
Артилеристи зберігали в ладівницях запальні трубки[6]. На перев'язах артилерійських ладівниць кріпилися два протравники — залізний (для прочищання запалювальних отворів) і мідяний (для проколювання картузів)[7].
З переходом армій на набої з металевими гільзами ладівниці стали споряджати гніздами-петельками. Щодо них вже застосовний сучасний термін «патронташ».
У сучасних арміях ладівниці збереглися лише як елемент парадної форми деяких частин, у польовій формі одягу їх замінили набойні підсумки — з кишенями для обойм чи магазинів.
У козаків[ред. | ред. код]
Серед запорозьких козаків ладівниці отримали поширення в XVII ст. Конструкція їх могла бути різною. Один з типів являв собою спаяні між собою в 1-2 рядки залізні трубочки, у яких розміщалися готові заряди з відміряної порції пороху і кулі (вони звалися «ладунками»). Для захисту від вологи блок трубочок закривався клапаном-віком. Інший тип — у вигляді шкіряної чи дерев'яної скриньки або поперечно прошитого шкіряного пояса, прикритого ззовні орнаментованою срібною бляхою. Такі ладівниці були звичайнішими для поляків, їх часто можна зустріти у польських музеях.
Використання зарядних трубочок спрощувало процес заряджання: досить було вийняти паперовий мішечок з трубочки ладівниці, розірвати папір і всипати заряд («ладунок») у ствол зброї. Техніка виготовляння набоїв точно не відома. Можна припустити, що паперова гільза скручувалася з паперу за допомогою деревʼяної палички — навійника. У гільзу поміщалася куля, далі засипався порох пороховою міркою (мірною лієчкою). Край набою скручувався, після чого він поміщався у ладівницю[2].
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ладівниця |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ладівниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Козацькі ладівниці. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 6 березня 2017.
- ↑ Ладунка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Лядунка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ SŁOWNIK JĘZYKA POLSKIEGO XVII I 1. POŁOWY XVIII WIEKU, PAN Instytut Języka Polskiego, архів оригіналу за 24 червня 2015, процитовано 28 липня 2010
{{citation}}: Cite має пусті невідомі параметри:|praca=та|data=(довідка) (пол.) - ↑ Лядунка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Александр Берназ. Техническое оснащение русской артиллерии начала XIX в. Артиллерийская принадлежность [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Козацькі ладівниці. Фото сучасних реконструкцій [Архівовано 29 грудня 2018 у Wayback Machine.]