Лактіонов Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сергій Лактіонов
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Володимирович Лактіонов
Народження 3 жовтня 1967(1967-10-03) (56 років)
  Нововолодимирівка, Голопристанський район,
Херсонська область, УРСР
Зріст 174 см
Вага 72 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1982—1984 СРСР РСШІ (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984—1985 СРСР «Зірка» (Кр) 35 (4)
1987 СРСР СКА (К) 13 (1)
1988—1989 СРСР «Зірка» (Кр) 60 (9)
1989 СРСР «Заря» (Б) 17 (0)
1990—1992 СРСР/Україна «Кремінь» 104 (10)
1993—1996 Україна «Поліграфтехніка» 129 (16)
1996—1998 Росія «Нафтохімік» (Н) 98 (7)
1999 Україна «Поліграфтехніка» 28 (3)
2000 Україна «Борисфен» 12 (0)
2000—2001 Україна «Зірка» (Кр) 30 (0)
2002 Україна «Нива» (Т) 5 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Сергій Володимирович Лактіонов (нар. 3 жовтня 1967, Нововолодимирівка, Голопристанський район, Херсонська область, УРСР) — радянський та український футболіст, півзахисник, по завершенні футбольної кар'єри — футбольний тренер. Працює в тренерському штабі ФК «Олександрія».

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Народився в селі Нововолодимирівка Херсонської області, у 1982 році, по закінченні 7-о класу ЗОШ, потрапив до київського спортінтернату[1], в якому навчався до 1984 році. У 1982 році виступав за юнацьку збірну УРСР, у футболці якої став переможцем турніру серед республік СРСР. Першим професіональним клубом у кар'єрі Сергія стала кіровоградська «Зірка»[2], за яку виступав протягом двох років. У 1986 році призваний на військову службу. Настуного року виступав у другій лізі СРСР за київське СКА та в аматорських змаганнях за лубенську «Зірку». У 1988 році повернувся до кіровоградської «Зірки», а через півтора сезони виступав перейшов у молдовську «Зарю» (Бєльці). У 1990 році повернувся в Україну, де став гравцем «Кремня». Учасник першого розіграшу чемпіонату України з футболу серед клубів Вищої ліги. Дебют у вищому дивізіоні України відбувся 18 березня 1992 року в нічийному (0:0) поєдинку 3-о туру підгрупи 1 проти запорізького «Торпедо». Сергій вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. Дебютним голом у «вишці» за «Кремінь» відзначився 6 червня 1992 року на 5-й хвилині нічийного (1:1) поєдинку 17-о туру підгрупи проти запорізького «Торпедо». Лактіонов вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[4]. У футболці кременчуцького клубу відіграв три з половиною сезони, за цей час у чемпіонатах СРСР та України зіграв 104 матчі та відзначився 10-а голами, ще 6 матчів (2 голи) провів у кубку України.

«Поліграфтехніка» та вояж до Росії[ред. | ред. код]

Під час зимової перерви сезону 1992/93 років перейшов до «Поліграфтехніки». Дебютував у футболці «поліграфів» 27 березня 1993 року в програному (0:2) виїзному поєдинку 23-о туру Першої ліги проти миколаївського «Евіса». Сергій вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[5]. Вперше відзначився голом за олександрійську команду 13 квітня 1993 року на 38-й хвилині нічийного (1:1) виїзного поєдинку 27-о туру Першої ліги проти білоцерківської «Росі». Лактіонов вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[6]. У «Поліграфтехніці» провів три з половиною сезони, практично одразу став ключовим гравцем. Загалом же в Першій лізі зіграв 129 матчів та відзначився 16-а голами, ще 4 матчі (2 голи) провів у кубку України.

Влітку 1996 року виїхав до Росії, де підписав контракт з нижньокамським «Нафтохіміком», який виступав у Першій лізі чемпіонату Росії. У нижньокамському колективі зіграв понад 100 поєдинків Першій лізі та кубку Росії. По завершенні сезону 1998 року повернувся до «Поліграфтехніки», в якій відіграв другу частину сезону 1998/99 та першу частину сезону 1999/00 років. В Олександрії знову став «основним» (28 матчів, 3 голи).

Завершення професіональної кар'єри[ред. | ред. код]

Під час зимової перерви сезону 1999/00 років опиняється в бориспільському «Борисфені», який виступав у Другій лізі. За бориспільську команду в Другій лізі зіграв 12 матчів, ще 1 поєдинок провів у кубку України. Напередодні початку сезону 2000/01 років повернувся до Кіровограда, де знову одягнув футболку «Зірки». Того сезону був одним з ключових гравців команди, зіграв 28 матчів у Першій лізі та 1 поєдинок у кубку України. У наступному сезоні продовжувати стабільно грати Сергію не вдалося, завадили травми, внаслідок чого він зіграв лише 2 поєдинки в Першій лізі. Під час зимової перерви перейшов до тернопільської «Ниви», за яку провів 5 матчів (1 гол).

Завершення футбольної кар'єри[ред. | ред. код]

Після відходу з «Ниви» виступав в аматорському чемпіонаті України за «Європу» (Прилуки) та «Іллічівць-Умань». Окрім цього виступав у чемпіонаті Кіровоградської області за «Зорю» (Гайворон) та «УкрАгроКом-2» (Головківка). Також виступав у чемпіонаті Краснодарського краю. Сподівався повернутися до професіонального футболу, проте зрештою завершив футбольну кар'єру в 2010 році [1].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні футбольної кар'єри залишився в «УкрАгроКомі», де допомагав Юрію Гурі тренувати першу команду клубу. Цей тренерський тандем допоміг головківській команді виграти Другу лігу та вийти до Першої ліги. Після об'єднання «УкрАгроКому» з ПФК «Олександрія» увійшов до тренерського штабу новоствореного ФК «Олександрія»[2], в якому й працює на даний час.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Сергій Лактіонов: "Мої фаворити "Суми" і "Енергія". Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
  2. а б Біографія тренера [Архівовано 26 січня 2019 у Wayback Machine.] на офційному сайті ФК «Олександрія»
  3. «Торпедо» (Запоріжжя) - «Кремінь» (Кременчук) [Архівовано 17 лютого 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. «Кремінь» (Кременчук) - «Торпедо» (Запоріжжя) [Архівовано 17 лютого 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. «Евіс» (Миколаїв) - «Поліграфтехніка» (Олександрія) [Архівовано 5 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. «Рось» (Біла Церква) - «Поліграфтехніка» (Олександрія) [Архівовано 18 лютого 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]