Ланцюг (техніка)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ланцю́г (рос. цепь, англ. chain, нім. Kette f) — виріб, що складається з окремих твердих ланок, які шарнірно з'єднані між собою:
- Ряд металевих кілець, послідовно з'єднаних одне з одним.
- Гнучкий виріб, орган машин і споруд, призначений для передачі тягового зусилля.
Зміст |
Типи ланцюгів [ред.]
Конструктивно розрізняють ланцюги
- зварні (звичайні і калібровані),
- пластинчасті (шарнірні),
- розбірні (гачкові).
Розрізняють ланцюги:
- привідні (для передачі руху),
- тягові (для переміщення вантажів),
- вантажні (для підвіски та піднімання вантажів), а також
- різальні.
- Гусениця — широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини. Складається з траків.
Матеріал [ред.]
Ланцюги виготовляють з ковкого чавуну, сталі. Широко застосовуються в гірничій техніці, зокрема в конвеєрах скребкових, комплексах очисних тощо.
Запобіжний ланцюг [ред.]
ЗАПОБІЖНИЙ КАНАТ (ЛАНЦЮГ) – канат обо ланцюг, призначений для запобігання від падіння гірничої машини при обриві її тягового органу в процесі експлуатації на пластах з кутами падіння понад 8о.
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ланцюг (техніка) |
