Ланцюг (техніка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ланцюг
Ланцюг

Ланцю́г (рос. цепь, англ. chain, нім. Kette f) — виріб, що складається з окремих твердих ланок, які шарнірно з'єднані між собою:

  1. Ряд металевих кілець, послідовно з'єднаних одне з одним.
  2. Гнучкий виріб, орган машин і споруд, призначений для передачі тягового зусилля.

Типи ланцюгів[ред.ред. код]

Конструктивно розрізняють ланцюги

  • зварні (звичайні і калібровані),
  • пластинчасті (шарнірні),
  • розбірні (гачкові).

Розрізняють ланцюги:

  • привідні (для передачі руху),
  • тягові (для переміщення вантажів),
  • вантажні (для підвіски та піднімання вантажів), а також
  • різальні.
  • Гусениця — широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини. Складається з траків.

Матеріал[ред.ред. код]

Ланцюги виготовляють з ковкого чавуну, сталі. Широко застосовуються в гірничій техніці, зокрема в конвеєрах скребкових, комплексах очисних тощо.

Запобіжний ланцюг[ред.ред. код]

ЗАПОБІЖНИЙ КАНАТ (ЛАНЦЮГ) – канат обо ланцюг, призначений для запобігання від падіння гірничої машини при обриві її тягового органу в процесі експлуатації на пластах з кутами падіння понад 8о.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]