Республіка Македонія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Республіка Македонія |
|||||
|
|||||
 |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Скоп'є | ||||
| Офіційні мови | македонська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | Республіка | ||||
| - Президент | Бранко Црвенковскі | ||||
| - Прем'єр-міністр | Никола Груевскі | ||||
| Незалежність | від Югославії | ||||
| - визнана | 17 вересня 1991 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 25 333 км² (146) | ||||
| - Води (%) | 1,9 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2005 р. | 2 045 262 (140) | ||||
| - Густота | 81 чол,/км² (?) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2004 р., оцінка | ||||
| - Повний | $14,4 млрд. (?) | ||||
| - На душу населення | $7 100 (?) | ||||
| Валюта | македонський денар (MKD) |
||||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||||
| - Літній час | CEST (UTC+2) | ||||
| Домен Інтернет | .mk | ||||
| Телефонний код | +389 | ||||
Македонія — держава на півдні Європи. Офіційна назва — Республіка Македонія (Република Македонија) і Колишня Югославська Республіка Македонія (Поранешна Југословенска Република Македонија, FYROM[1])
Зміст |
[ред.] Географія
Країна розташована у центральній частині Балканського півострова. Межує на заході з Албанією (спільний кордон — 151 км), на сході з Болгарією (148 км), на півночі з Сербією (62 км) та непризнаним більшістю світу незалежним колишнім сербським краєм Косово (159 км) і на півдні з Грецією (228 км).
Площа території — 25 333 кв. км.
Столиця — Скоп'є (Скопје) — 448,6 тис. жителів.
Великі міста: Бітола (83,6 тис. жителів), Куманово (78,3 тис.), Тетово (60,3 тис.).
[ред.] Природа
Більшу частину території Македонії займають середньовисокі гори (висота до 2764 м у межах хребта Кораби на границі з Албанією) із плоскими вершинами й крутими глибоко розчленованими схилами. Складені кристалічними сланцями, доломітами, вапняками; місцями розвинений карст. Гори розділені тектонічними зниженнями, зайнятими озерами (Охридським, Преспанським — найбільшими на Балканському півострові) або долинами рік (головним чином басейн ріки Вардар). Часті землетруси (в 1963 зруйнований місто Скоп'є). Є родовища магнетиту (біля Дамяна), залізної руди (поблизу Кичево), свинцево-цинкових руд (Кратово-Злетовская гірничорудна область).
Клімат середземноморський. Літо жарке сухе, зима м'яка дощова. Долини оброблені, на схилах до висоти 2000 м — змішані ліси й чагарники, вище — гірські луги. Середня річна температура 11-12°C, середня температура липня 21-24°C, січня — бл. 0°C. Середня річна кількість опадів 500—700 мм, причому на півдні їх випадає більше.
[ред.] Історія
Першим державним утворенням на території сучасної республіки була недовговічна Крушевська Республіка, яка виникла внаслідок Ілінденського повстання в Османській Імперії в 1903 р. Давня країна Македонія поділена між Сербією, Болгарією, Грецією після Балканських війн 1912-13. Сербська частина включала територію майбутньої Югославії в 1918, але постійно вимагала автономії. Під час Другої світової війни вона була окупована Болгарією в 1941-44.[2] У 1945 стала республікою в межах Югославії. Після зрослої напруги між етнічними македонцями і складеним майже цілком з сербів урядом Югославії, республіка оголосила себе незалежною від Югославії в 1992. Міжнародне визнання відкладене через неприйняття Грецією назви країни, яке збігається з назвою грецької провінції. Зі зміненою назвою: Республіка Македонія колишньої Югославії, країна була прийнята в ООН в 1992 за згодою Греції.
[ред.] Політика
Державний устрій — Глава держави — Президент, глава уряду — Прем'єр-міністр. Законодавчий орган — однопалатна Асамблея.
Політична система — демократія, що розвивається;
Членство у міжнародних організаціях — ООН, МБРР, ОБСЄ, МВФ, РЄ, МФЧХіЧП.
Глава держави Кіро Глігоров з 1990, глава уряду Бранно Ксвенковські з 1992;
[ред.] Економіка
Грошова одиниця — македонський денар.
[ред.] Адміністративний устрій
Країна розділена на 82 районів.
[ред.] Демографія
Чисельність населення — 2,096 млн. осіб (2002 р.); з них македонці — 66,5 відсотка; албанці — 22,9; турки — 4; цигани — 2,3; серби — 2; слов'яни-мусульмани — 2,1 відсотка.
Албанці наполягають на заниженій своєї кількості цим переписом, вважаючи, що кількість албанського населення в Македонії становить до 40 і більше відсотків. Значна частина македонців проживає за межами країни: 150 тис. — у США, 120 тис. — у Канаді, 150 тис. — в Австралії, прибл. 150 тис. — в Західній Європі. За оцінкою 1995 р. загальна чисельність македонців у світі становить — 2,2 млн чоловік.
[ред.] Культура
Державна мова — македонська мова. Система освіти включає початкову, середню й вищу школу. У країні працюють 344 початкові восьмирічні школи, у яких навчаються 254 тис. школярів. 170,4 тис. школярів в 331 школі вчаться македонською мовою, 76,6 тис. учнів в 128 школах — албанською мовою, 6,3 тис. учнів в 36 школах — турецькою мовою й більше 600 учнів в 12 школах — сербською мовою.
У Македонії діють три університети: Святих Кирила й Методія в Скоп'є (відкритий в 1946), Святого Климента Охридського в Бітолі й Албанський університет у Тетово (заснований в 1995, офіційне визнання одержав в 1998).
[ред.] Історія культури
У Республіці Македонія збереглися сліди культури Древньої Македонії. Вихідці з Македонії Кирило й Мефодій у другій половині 9 ст. перевели на солунский діалект Біблію, що зіграло більшу роль у розвитку слов'янської писемності. У стародавньому місті Охриді в 886 починав свою діяльність один з учнів Методія просвітитель і письменник Климент Охридський (840—916). В 11-14 ст. на території Македонії затвердився власний стиль фрескового живопису. Монастирі на горі Афон (півострів Халкидики) у цей час були визнаними центрами освіти. Широку популярність одержав Хилендарський монастир.
Після османського завоювання культура Македонії піддалася тюркизації, зберігаючись в основному в сільській місцевості у вигляді фольклору й традиційних ремесел. Хоронителями духовної культури й літератури були монастирі. В 1762 чернець Хилендарського й Зографського монастирів Паїсій Хилендарський (1722—1798) завершив книгу "Історія слов'яно-болгарська" (уперше видана в 1844) — пам'ятник національного відродження.
Ідея самостійної (від болгарської) македонської мови з'явилася в 1870-і роки й одержала більш широке поширення на початку 20 ст. У післявоєнній Югославії стали виходити македонські літературні журнали, в 1946 була створена Спілка македонських письменників, а в 1954 — Товариство македонської мови й літератури, почався випуск художньої літератури македонською мовою. У літературі аж до 1990-х років переважали традиції реалізму.
[ред.] Релігія
Більшість жителів країни (бл. 67 %) належить до Македонської православної церкви, що в 1958 оголосила про свою автономність, а в 1967 проголосила свою незалежність від Сербської православної церкви, але її автокефалія не визнається іншими православними церквами. Мусульмани становлять 30 % від загального числа віруючих, прихильників інших конфесій — 3 %. Усього в Македонії 1200 православних церков і монастирів й 425 мечетей. Серед мусульман переважають албанці і турки — мусульмани, переважна більшість слов'ян — православні.
[ред.] Інше
Державне свято — 8 вересня — День Незалежності (1991 р.)
Державний прапор — прийнятий у 1995 році. Являє собою полотнище червоного кольору з символічним зображенням сонця жовтого кольору з вісьмома променями.
Державний герб — національна емблема Республіка Македонії складається з двох нахилених один до одного снопів пшениці, листків тютюну і маку, перев'язаних стрічкою, внизу — частина національного традиційного костюма. В центрі утвореного таким чином круглого простору гори, річки, озера і сонце, промені якого сполучаються з червоною п'ятикутною зіркою. Все це символізує багатство країни, її свободу і опір. Герб прийнятий 31 грудня 1946 року.
[ред.] Джерела
- ЦРУ світові данні.(англ.)
- Енциклопедія "Кругосвет"(рос.)
[ред.] Примітки
- ↑ un.org
- ↑ L. Ivanov et al. Bulgarian Policies on the Republic of Macedonia. Sofia: Manfred Wörner Foundation, 2008. 80 pp. (Trilingual publication in Bulgarian, Macedonian and English) ISBN 978-954-92032-2-6
|
|
||
|---|---|---|
| Країни-члени | Австрія • Азербайджан • Албанія • Андорра • Бельгія • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Великобританія • Вірменія • Греція • Грузія • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Кіпр • Іспанія • Італія • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Македонія • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Польща • Португалія • Росія • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Швейцарія • Швеція • Чорногорія |  |
| Країни-спостерігачі | Ватикан • Ізраїль • Канада • Мексика • США • Японія | |
