Малий Галагов
| Малий Галагов Ужгород | ||||
 Будинок Земського уряду | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Країна |
 Україна | |||
| Адмінодиниця | Ужгород | |||
| Карта | ||||
_%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_4.JPG)
Малий Галагов — це урядово-житловий квартал в місті Ужгород, Україна, побудований в часи, коли Ужгород і решта Закарпаття входили до складу Першої Чехословацької республіки. Розташовано квартал впритул до старого центру міста.
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва кварталу є топонімом, що походить від італійського «lago» — озеро. Це незвичне звучання пов'язане з часами трьохсотлітнього панування італійського роду Другетів в Ужгороді. Напевно, в 16–17 століттях навесні, коли гірська річка Уж затоплювала цю територію, ця місцина дійсно нагадувала озеро. А влітку болгари, що оселилися в місті, вирощували на цій зволоженій болотистій землі городину[1].
Опис[ред. | ред. код]
Підкарпатська Русь (сучасне Закарпаття) згідно Сен-Жерменського договору увійшла до складу новоствореної Чехословацької республіки. Ужгород став головним містом краю, тому терміново потрібно було розбудувати інфраструктуру, яка б відповідала цьому статусу. В 1930 році вперше в Ужгороді було проведено систему централізованого водопостачання та каналізації. У місті побудували летовище, комплекс скотобійні, гідро та парову електростанції. Надзвичайно важливим проєктом було будівництво нового адміністративно-житлового кварталу. По суті на Малому Галагові відбулося найбільш масштабне і продумане будівництво в історії міста. Весь комплекс із кількох десятків будівель, що з'явилися тут у цей час, належить до міжвоєнної архітектури модернізму.
План Малого Галагова було створено, урядово-житлового кварталу у 1921—1923 роках. Завдяки рішенню забудувати болотисту територію жодна будівля не постраждала і старовинний центр був збережений практично в своїй автентичній подобі, хоча Малий Галагов по суті межує з центром міста. Осушування болотистої місцевості доволі грандіозна ідея, крім того потрібно було впорядкувати територію для закладання фундаментів під нові будинки. Забудова Малого Галагова почалася у 1923 році паралельно з осушуванням територій, адже деяким адміністративним відомствам доводилося буквально тулитися в школах чи житлових будівлях. Масштабна забудова кварталу зупинилася у 1938 році із передачею Ужгорода Угорщині за результатами Віденського арбітражу[1].
Науковці називають Малий Галагов «каталогом архітектурних стилів». У цьому районі міста сконцентровано практично всі стилі архітектури, котрі були панівними в Чехословацькій республіці. Тут є багато елементів ар деко, який тут представлений не лише у чистих формах, але і частково присутній у інших стилях. Також присутні авангардні форми модернізму, зокрема функціоналізм. Естетика цього стилю вимагала відмови від зайвого декору на користь прямих ліній та чистих геометричних форм[1].
Більшість будівель Малого Галагова зберегли свою первісну функцію[2].
До комплексу входять:
- Земський уряд (сучасна Закарпатськ ОДА) (1932—1936, арх. Франтішек Крупка, пл. Народна, 4)
- Краєвий суд (1930—1933, арх. Адольф Лібшер, пл. Народна, 5)
- Жандармське управління (1927—1929, арх. Богуміл Слама, пл. Народна, 1)
- Масарикова школа (1932, арх. Петр Кропачек, наб. Незалежності, 19)
- Житловий будинок для працівників фінансового управління (1927—1929, арх. Адольф Лібшер, вул. Довженка, 16, 18, 20)
- Житловий будинок для військовослужбовців (1923—1925, наб. Незалежності, 17, 18)
- Перша урядова будівля (1923—1924, арх. Алоїз Дріак, вул. Довженка, 4)
- Народний банк (1932—1933, арх. Франтішек Шрамек, пл. Пушкіна, 1)
- Поштовий та телеграфний уряд (1928—1930, арх. Йозеф Ґочар, пл. Поштова, 4)
Народний банк
