Марчук Анатолій Петрович
| Анатолій Марчук | |||
|---|---|---|---|
 Голова Макарівської РДА Ярослав Добрянський дарує годинник Заслуженому художнику України Анатолію Марчуку, 2011 рік | |||
| Ім'я при народженні | Анатолій Петрович Марчук | ||
| Народився |
1 січня 1956 (68 років) с. Весела Слобода, Макарівський район, Київська область | ||
| Країна |
 Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Діяльність | художник | ||
| Відомий завдяки | художник | ||
| Alma mater | Київський державний художній інститут | ||
| Членство | Національна спілка художників України | ||
| Премії | Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (2013) | ||
| Звання |
| ||
Анатолій Петрович Марчук (нар. 1 січня 1956, с. Весела Слобода, Макарівський район, Київська область[1]) — український художник та доброчинець. Заслужений художник України (2006), Народний художник України (2024)[2], член Національної спілки художників України (1990). Лауреат Міжнародної премія імені С. Гулака-Артемовського (1999) та Міжнародної премії імені Володимира Винниченка (2013), дипломант 2-го Міжнародного конкурсу плакату «Червоний хрест» (Москва, 1985). Працює у стилі аванреалізму.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився Анатолій Марчук 1 січня 1956 року в селі Весела Слобода Макарівського району Київської області.
У перший клас 1962 року пішов теж у Веселій Слободі, а вже у 1963 році родина переїхала на батьківщину, у Козичанку, де Анатолій закінчив вісім класів.
З 1970 по 1972 роки А. П. Марчук навчався у Київській школі-інтернаті No7. З 1973 по 1979 — в образотворчій студії Київського Жовтневого палацу (вчителі М. Родін, М. Гуляєв та В. Забашта). У 1980 вчився малюнка в приватній школі В. Зарецького. З 1980 року навчався в Київському державному художньому інституті (нині — Національна академія мистецтв та архітектури), який закінчив у 1986 році (майстерня книжкової графіки професора В.Чебаника).
Працював у київських видавництвах «Мистецтво» (1985) та «Веселка» (1987—1989).
Діяльність художника позначена вагомим внеском у суспільну справу Макарівщини. Він є організатором щорічних пленерів у Козичанці, в яких беруть участь молоді та визнані художники України. У 2003 році — автор та куратор проекту «Мистецтво Макарівщини», в рамках якого видано каталог художників району та проведена виставка до 80-річчя Макарівського району. Є автором герба та прапору Макарівського району, символіки абсолютної більшості сіл Макарівщини. У 2003 році заснував Макарівську картинну галерею[3]. Є автором проекту Пам'ятника Данилові Тупталу в Макарові (2007).
Доробок[ред. | ред. код]
Художник працює в галузі станкової графіки та малярства.
- Основні твори
- «Сплюндрована святиня» (1990)
- «Загасла свічка» (1990)
- «Слід птаха» (1991)
- «Діалог» (1992)
- «Розмова в саду» (1997)
- «Великдень» (1997)
- «Обряд» (1997)
- «Свято» (1998)
- «Печальна» (1998)
- «Забутий храм» (2000)
- «Вихід» (2000)
- «Натюрморт» (2003)
- «Козичанські кози» (2003)
- «Дерева» (2005)
- «Плинуть хмари над водою» (2015)
- «Сріблисте грайво хмар» (2015)
- Графічні цикли
- «Пам'ятки архітектури» (1986—1990)
- «Погляд крізь століття» (1988—1990)
- «Місто, в якому я живу» (1987—1990)
- «Козичанські мотиви» (1990—2000)
- «Макарівські мотиви» (2000—2015).
Анатолій Марчук учасник всеукраїнських та закордонних мистецьких виставок від 1985 року. Персональні виставки відбулись у Києві (1989, 1993, 2003, 2006, 2013, 2016), Кракові (1992), Гамбурзі (1996).
Твори Анатолія Марчука зберігаються в багатьох провідних художніх музеях України та Польщі, в колекціях Міністерства культури, Дирекції виставок Національної спілки художників України та приватних збірках України, Польщі, Німеччини, США, Австралії та Канади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Букет Є. В. Історія українського села. Козичанка. — Київ: «Логос», 2003. — С. 60 — 64.
- ↑ Указ Президента України № 16/2024 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
- ↑ Чи стане Макарів духовно-культурною меккою?. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 27 жовтня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Художник Анатолій Марчук із Макарівщини отримав найвищу державну нагороду// Моя Київщина, 6 червня 2022 року, Процитовано 6 червня 2022 року
- Букет Є. В. Історія українського села. Козичанка. — Київ: «Логос», 2003. — С. 60 — 64.
- Анатолій Марчук: я традиційно несподіваний художник [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Марчук Анатолій Петрович [Архівовано 12 вересня 2016 у Wayback Machine.]
